На сайті зібрано нині:              
Авторів : 6631
Давня мудрість : 1612
Прислів'я, приказки : 25986
Народні прикмети : 2879
Афоризми : 13275
Українська афористика : 12673
Тисяча цитат : 1005
Афоризми Пошук:
Давня мудрість | Прислів'я, приказки | Народні прикмети | Афоризми
Українська афористика | Тисяча цитат | Тости |
Тисяча цитат / Тривога
1  2  3 
  1. І тепер я розбитеє
    Серце ядом гою,
    І не плачу, й не співаю,
    А вию совою.

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "Три літа", 1845

     
  2. І пустота безмірна, щогодинна,
    вже цілий світ береться осягти.
    Як жить мені, якщо я ще людина?
    Якщо мені від себе не втекти?

       Григорій ЧУБАЙ
    "Вертеп", 1968

     
  3. І, здається, молодому
    Нічого б журиться,
    А прийдеться молодому
    З журби утопиться.

       Народна пісня
     
  4. А то горе, що душа — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.
       Пантелеймон КУЛІШ
    "Листи", 1856

     
  5. Але минай людські стежки, дитино,
    бо там не ходить воля, — там жура
    тягар свій носить.

       Леся УКРАЇНКА
    "Лісова пісня", 1911

     
  6. Ах ти, тоска проклята! О докучлива печаль!
    Гризеш мене ізмлада, як моль плаття, як ржа сталь.

       Григорій СКОВОРОДА
    "Ах ти, тоска проклята!", 1760-і рр.

     
  7. Біль у душу мою закрадається вужем,
    відчай груди мені розпанахує, рве.

       Василь СИМОНЕНКО
    "Дід умер", 1962

     
  8. Бистра річка — життя моє,
    Широка-глибока...
    Плавле-тоне на тій річці
    Душа одинока.

       Пантелеймон КУЛІШ
    "Родина єдина", 1862

     
  9. Вирве ми серденько.
       Маркіян ШАШКЕВИЧ
    "Розпука", 1837

     
  10. Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти,
    Літа на душу накладають пута.

       Іван ФРАНКО
    "Поет мовить", 1898

     
  11. Гей, над дорогою стоїть верба,
    Дзвінкі дощові струни ловить,
    Все вітами хитає, наче сумно мовить:
    Журба, журба...
    Отак роки, отак без краю
    На струнах Вічності перебираю
    Я, одинокая верба.

       Павло ТИЧИНА
    "Квітчастий луг...", 1915

     
  12. За що, Боже, на сім світі
    Я так погибаю?
    Ані живу, сиротина,
    Ані умираю.

       Сидір ВОРОБКЕВИЧ
    "Марно вік мій...", 1865

     
  13. Коли німують людські живі душі,
    тоді і роси кам'яніють на зелі,
    а очі в молоді, немов од суші,
    мертвіють, облітають навесні.

       Тодось ОСЬМАЧКА
    "Сонет", 1929

     
  14. Край світу проруб. Тиша довсібіч.
    Усесвіт твій німує і німіє,
    і сонце, в душу світячи, не гріє:
    в змертвілих лицях — відумерла ніч.

       Василь СТУС
    "Стань і вдивляйся...", 1977

     
  15. Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
    і правда топиться в брехні чи не щодня...
    Невже і я впаду в нього і зникну
    безболісно, безлико, навмання?

       Григорій ЧУБАЙ
    "Вертеп", 1968

     
  16. Листя пада, мов золото,
    Крок дзвенить насторожено...
    Я надвоє розколотий,
    Я стократ розтривожений.

       Михайло СИТНИК
    "Осінь", 1946

     
  17. Минають дні, минають ночі,
    Минає літо. Шелестить
    Пожовкле листя, гаснуть очі,
    Заснули думи, серце спить,
    І все заснуло, і не знаю,
    Чи я живу, чи доживаю,
    Чи так по світу волочусь,
    Бо вже не плачу й не сміюсь...

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "Минають дні, минають ночі...", 1845

     
  18. Мряка на землю упала,
    Місяця ж більш не діждати!
    Темно й на серденьку стало...
    Час мені, мабуть, до хати!

       Василь МОВА
    "На прогулянках", 1887

     
  19. Не спиться... Знов чорнії думи
    Обсіли, мов галич, мене...

       Михайло СТАРИЦЬКИЙ
    "Не спиться", 1902

     
  20. Неси ж мене. коню, по чистому полю,
    Як вихор, що тутка гуляє,
    А чень, утечу я від лютого болю,
    Що серце моє розриває.

       Іван ФРАНКО
    "Безмежнеє поле в сніжному завою...". 1896

     
1  2  3 
Ідея та наповнення Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ