 | Прислів'я, приказки / ДИВО — Збірка М. Номиса |
|
1 2 3 4 5 - "Сидоре, Сидоре, по дари"!, а Сидорові і не дали.
– Поперли, як Сидора по дари.
- І у сні не снилося.
- І сміх і біда, і людям сором казати.
— І стид говорити, і гріх таїти.
- І в своїй хаті не вільно.
- І світ настав, та ще рак не свистав.
– Тепер такий світ настав, що й піп засвистав.
- І світ стоїть, та ще такого не було!
– ... не чули, не бачили!
- Іще мовляв не вспіли того дива відгулять (весілля), уже й ... (побилися).
- А Бог його знає!
– Господь його знає!
– А я знаю?
- Аж об поли вдарився.
- Ані посла, ані хісна.
– Нема ні хісна, ні посла.
– Ні осла, ні посла.
- Біс та й не батько — що більше знає!
- Бач, невбачив та й попав.
- Бог то святий знає, що з того буде.
- Боже (Господи, Господи Боже) твоя воля (як багато і т.д.)!
- Власне гайно — шанувавши слухи ваші
– ні смердить, ні пахне.
- Вража його мати знає!
- Диво мотовило!
– ... що по полю ходило.
- Диво — на березині бруньки.
- Диво не решето: багато дірок, та нікуди вилізти.
- Диво не диво, що кобила здохла; але хто дав псам знати (що зїли її).
1 2 3 4 5
|
 |
 |
|
|
