|
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 - З рани, невдало завданої деспотові, ллється море чужої крові.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Зґвалтовані Музи породжують викиднів.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- За німих часів достатньо слова, за балакливих — навіть мовчанки.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- За сумлінне виконання соціального замовлення платить автор. Роками й відсотками.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- За творцем повинен хтось стояти. Найкраще — коли він сам.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Заєць любить капусту — така думка кухаря.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Завважте: у декого ідеал людини вкладається в розміри стандартної труни.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Задуми потрапляють у голову зсередини.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Задушливо! Відкрийте вікна. Нехай ті, хто на дворі, теж це відчують.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Зазирнув я якось за лаштунки до маріонеток: біля мотузок також маріонетки. Далі мене не пустили.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Заселити світ легко. Спустошити — теж. Так у чому ж труднощі?
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Звертайся завжди до чужих богів. Вони вислухають тебе поза чергою.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Зголоднілий за славою зжере й людину в собі.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Злочин — він скромний, йому вистачить і закутка.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Його логіка не кульгає, але має пласкі стопи. Снилася йому довга низка лаврових вінків, яким передувала скромна одиниця.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Його побили каменями з його власного пам’ятника.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Кар’єра людини у Всесвіті змушує замислитися: чи не користується вона чиєюсь протекцією?
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Квіти любови не в’януть, декотрі з них можна ще свіжими кидати на її могилу.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Квіти на могилі ворога пахнуть особливо приємно.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
- Кожна мітла поступово змітається сама.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
|
