 | Прислів'я, приказки / СУД — Збірка М. Номиса |
|
1 2 3 4 5 6 - Хто хоче полюбить суддю грошо-заплода, про нього роспитай панів, а не простого народа.
- Хто хоче свідком бути, треба хрестик цілувати.
- Хто ламає слово, той віру ламає, той душу ламає, той Бога ламає.
- Хто ся оправдовує (а зовсім невинний), того як гору здує.
- Хто коня купить, бере і уздечку.
- Чий кінь, того й віз.
- Чий берег, того й риба.
- Чия шкода, того й бють.
- Чия справа, того й відповідальність.
- Чия шкода, того й гріх.
- Чия згуба, в того й гріха повна губа.
– ... а в тебе ж самого.
- Чия гребля, того й став.
- Чорт його знає, що це за пан сидить за зеркалом, та ще й лається ("а він порядок знає, що там не можна лаятись"!)
- Що написано пером, то не витягнеш волом.
– не вирубаєш топором.
- Що ступить, то лупить.
- Що ж винуватий! їв гуси.
- Як би наклепом не пішов, так і пропало б.
- Як не признаєшся, то потріскаєшся! (давня запорозька примовка).
- Як признався — розквітався.
- Як тя видять, так тя пишуть.
1 2 3 4 5 6
|
 |
 |
|
|
