|
1 2 3 - Смерте, бабо-сповитухо,
Лікарю людський останній, Ти одна нам гоїш духа В нашій долі безталанній. Пантелеймон КУЛІШ "Маруся Богуславка", 1899 - Стали чорні виночерпи,
Вино чорне ллють, А у серці чорні верби
- Та відкіля ж вас, мій таточку, виглядать,
Та відкіля вас і визирать? Чи вас з поля, чи вас з моря, Чи з високої гори, Чи з чужої чужини? Голосіння - Тут і кості зотліють твої
На взірець і для страху Всім, що рвуться весь вік до мети І вмирають на шляху. Іван ФРАНКО "Мойсей", 1905 - Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубійці, І із кровавої криниці Собак напоять. Тарас ШЕВЧЕНКО "Марія", 1859 - Умру, а жить не перестану,
Любов'ю буду вічно тліть... Важким я колосом устану Із грудки рідної землі. Михайло СИТНИК "Умру, а жить не перестану...", 1946 - Хай їм грець,
тим літам, що будуть непрожиті. Тож бери собі останній шлюб, бо не зійде на камені жито, і сухий не розів'ється дуб. Василь СТУС "Наді мною синє віко неба...", 1977 - Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи. Ой соколи, ой бистрії, де бували? В чистім полі романовім попасали; Попасали білі руки, чорні очі, А все тото буковинські парубочі. Юрій ФЕДЬКОВИЧ "У Вероні", 1861 - Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать Та заходиться риштувать Вози в далекую дорогу, На той світ, друже мій, до Бога, Почимчикуєм спочивать. Тарас ШЕВЧЕНКО "Чи не покинуть нам небого...", 1861 - Чую, що смерть, потайна й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила! Василь МОВА "Думи засланця", 1877 - Я не умру від смерті —
я умру від життя. Умиратиму — життя буде мерти, не маятиме стяг. Михайло Семенко "Патагонія", 1917 - Я прийду до тебе, доле,
На страшне криваве поле, На останній смертний бій. Григорій ЧУПРИНКА "Перемога", 1918 - Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся І вмреш! Василь СИМОНЕНКО "Завірюха", 1964 - Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст... Василь СТУС "Як добре те, що смерті не боюсь я...", 1977 1 2 3
|