 | Прислів'я, приказки / ЗЛОДІЙ — Збірка М. Номиса |
|
1 2 3 4 - Одної смерти не минеш, а другої не буде (гайдамацька).
- Підголив так, як без мила.
- Пішов, — набравши підошов.
- Паньку, Паньку! чи не влучив ти в мій спуст свою баньку?
- Поки коні водив, то й Бог годив; а як став воли, то воли в біду ввели, (злодій так оправдувався).
- Роди Боже, на всякого долю! а піймаєм (на крядежі), то здіймем і льолю, (як сіють у полі то приказують: Роди Боже, і на трудящого, і на проходящого, і на крадящого! — От як піймають кого, проходящого в горосі, або сніп вівса візьме коневі, то той і відказує: "ти ж як сіяв, то приказував – роди Боже на всякого долю"!).
- Руками дивиться, а очима лапає.
- Тобі не поможе, і Святий Боже!
- Того шукає, що не положив.
- Тяжко там украсти, де ґазда сам злодій.
- Умочив руку, — у гречану муку.
- Ухопив, та не втік.
- Хатнього злодія не встережешся.
- Хоч украв, аби добре сховав.
- Хто краде, той довгі літа не проживе.
- Хто порося вкрав, у того в ухах пищить (кричить).
- Хто вміє красти, то вміє і сховати.
- Цуп-луп, та у кишеню.
– Цуп та луп, сховав у кишеню.
- Цяця, цяця! та й у кишеню.
- Чи вже мені будуть вікном двері?
– Не вперше вікном з хати утікати.
– Вікном двері.
1 2 3 4
|
 |
 |
|
|
