| Прислів'я, приказки / ПРАЦЯ — Збірка М. Номиса |
|
1 2 3 - Старається, що піт кривавий його обливає.
- То сяке, то таке діло.
- Тоді відпочнемо, як помремо.
- Тут теши і теши, а там треба пуп напняти (рівняє теслярську роботу до косарської).
- Тягни кобило, хоч тобі не мило (робить, робить, — та само собі і приказує).
- Узялися за діло, як воші за тіло.
- Уставайте кози, задирайте хвости.
– ... та біжіть у лози! - Хоч ногу за ногу, а таки іди.
- Честь Богу хвала, і вам на здоров'я!
- Чоловік не камінь, щоб не став, та не віддихав.
- Щира праця мозолиста.
- Щоб ся до гробової дошки не доробив.!
- зайшовши в наші сторони, забажав піти на косовицю... Забажав і пішов, та ще не абияк, а дві коси взяв; аж бородою трясе, чимчикує в поле: а коси тільки "цок, цок" — у кожного одна коса на плечі. "Куди ти Москалю так поспішаєш" — питають. — "Касіть, касіть" каже. — "А нащо ж ти дві косі взяв"? — "Ет"! — дурні мов хахли. — "Одна" — каже,– вмориться, другу візьму"! — Покосив день, вертається — ледве ноги тягне, коси ззаду волоче, зачепивши одна за другу... "А де це ти Москалю був"? — питають. — "Касіл, чорт мєнє насіл"! (косив, чорт мене носив) і такий змучений, що ледве і говорить).
- йде з косовиці і ледве ноги волочить — вморився. — Кажуть, якийсь москаль,
1 2 3
|
|
|
|
|