На сайті зібрано нині:              
Авторів : 6631
Давня мудрість : 1612
Прислів'я, приказки : 25986
Народні прикмети : 2879
Афоризми : 13275
Українська афористика : 12673
Тисяча цитат : 1005
Афоризми Пошук:
Давня мудрість | Прислів'я, приказки | Народні прикмети | Афоризми
Українська афористика | Тисяча цитат | Тости |
Тисяча цитат / Смерть
1  2  3 
  1. Краще в ріднім краї милім
    Полягти кістьми, сконати,
    Ніж в землі чужій, ворожійВ славі й шані пробувати!

       Микола ВОРОНИЙ
    "Євшан-зілля", 1902

     
  2. Лежить земля, як книга розпростерта,
    Над нею сонце, мов небес свіча...
    Сухим аскетом невмолимий час
    Глави читає приходу і смерти.

       Теодор Курпіта
    "Земля", 1947

     
  3. Між горою-долиною
    Козаченька вбито,
    Червоною китайкою
    Оченьки закрито.

       Народна пісня Ой най мене не ховають
    Ні попи, ні дяки,
    Ой най мене поховають
    Молоді козаки.

     
  4. Мій пан лежить у лузі,
    У Базалузі,
    Постріляний,
    Порубаний,
    І на рани смертельні незмагає.
    Та прошу я вас всенижающе
    У луг-Базалуг прибувати,
    Та тіло молодецькеє поховати,
    Та звіру, птиці
    На поталу не дати!

       "Дума про Федора Безрідного"
     
  5. Мамко моя, зозулько моя!
    Нащо-сте свої очі зажмурили,
    Що-сте свої ніжки зложили,
    Нащо-сте свої ручки навхрест склали?

       Голосіння
     
  6. Ми всі погаснемо, і гомін наших кроків
    Вбере пожадлива і чорна глибочінь.
    Душе, свій страх відкинь! Тобі бо, одинокій,
    Належать вічна рань і сонця височінь.

       Михайло Орест
    "Поблід...", 1965

     
  7. Може, мені на чужині
    Лежать легше буде,
    Як іноді в Україні
    Згадувати будуть!

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850

     
  8. Можна смерть лиш смертю здолати,
    Тільки в тім таємниця буття.
    І зерно мусить вмерти, щоб дати
    В життєдавчому житі — Життя.

       Євген МАЛАНЮК
    "Все забудь..." 1954

     
  9. Не плач, мамо, не журися,
    Бо вже твій син оженився.
    Та взяв собі паняночку,
    В чистім полі земляночку.

       Історична пісня
     
  10. Не громом праведним, святим
    Тебе уб'ють. Ножем тупим
    Тебе заріжуть, мов собаку,
    Уб'ють обухом.

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "Неофіти,", 1857

     
  11. Не жди весни — святої долі!
    Вона не зійде вже ніколи
    Садочок твій позеленить,
    Твою надію оновить!
    І думу вольную на волю
    Не прийде випустить... Сиди
    І нічогісінько не жди!..

       Тарас ШЕВЧЕНКО
    "Минули літа молодії...", 1860

     
  12. Одно люблю лиш — забуття,
    Спокій, безпам'ятну могилу.

       Іван ФРАНКО
    "В алеї нічкою літною...", 1896

     
  13. Ой якби мене отцівська, материна молитва
    Од смерті вборонила,
    На Чорному морі не втопила,
    Як буду я до отця, до матері,
    До роду прибувати,
    І буду отця та й матір
    Штити, шанувати й поважати.

       "Дума про Олексія Поповича"
     
  14. Ой рада би-м, мій синоньку,
    Листок написать,
    Насипали могилоньку,
    Не можу я встать;
    Не можу я, соколоньку,
    Глубоко на дні,
    Насипали на рученьки
    Сирої землі.

       Юрій ФЕДЬКОВИЧ
    "Рекрут", 1862

     
  15. Пізно вже. Немає вороття.
    Попелом присипано волосся.
    Віяли вітри. Пройшло життя.
    Все змело, й нічого не збулося.

       Марина Приходько
    "Змилуйся...", 1967

     
  16. Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
    Бо я не можу... Вшак я маю душу,
    І чути мушу, і дивити мушу,
    Що тут на світі, ах, тутки ся діє!
    Да як до гробу зложуть моє тіло,
    Де темно, тісно, студено, зотліло,
    Де нич не плаче, де усе німіє —
    Пречиста Діво, радуйся, Маріє!

       Юрій ФЕДЬКОВИЧ
    "Пречиста Діво", 1862

     
  17. Прийде старість, і радість уся пропаде,
    І зостанешся з горем самим.

       Борис ГРІНЧЕНКО
    "Зернятка", 1898

     
  18. Прикрий моє тіло
    Чумацькеє біло
    Та ще й головочку.
    Щоб моє тіло
    Чумацькеє біло,
    Щоб не чорніло,Од ясного сонця,
    Од буйного вітру
    Не марніло.

       Чумацька пісня
     
  19. Світ зчорнів, і небо чорне,
    Зелень чорна, чорне все...
    Жду, поки мене загорне
    Та, що вічний сон несе.

       Олександр Козловський
    "Чорна думка", 1897

     
  20. Се смерть ішла. Мавра на самоті ніби відчуває, що се так смерть лісами тиснулася, дотикала о її хату, косою зашарпувала, щоб себе пригадати.
       
     
1  2  3 
Ідея та наповнення Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
Технология утепления фасадов "ROYAL FASADE".