 | Прислів'я, приказки / СВІЙ — Збірка М. Номиса |
|
1 2 3 - Людям таке як постіл, а мені таке як сокіл.
- Мій мені милий: при мені його не бий.
- Нашій кумі все просо на умі.
- Не купи хати, та купи сусіда.
- Нехай чорти побються і помиряться, а нам рідним братам, нічого туди мішаться! (то старший станув розбороняти — чи не батька з матірю, а менший так розумно на це озвався)!
- Свій свойому не ворог.
– Свій своєму ока не виколе.
- Свій своєму по неволі брат.
– ... по неволі сват.
- Свій своєму завсігди рад.
- Свій хоч не зааплаче, то скривиться.
– ... хоч не скривиться, то висміє.
- Свій своєму лиха не мислить.
– ... як побачить на сухому то в болото тисне.
- Свій коли не вкусить, то ущипне.
- Свій зі своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся.
- Своє ліпше чорта: хоч повалить, та не давить.
- Своє золото і в попелі можна пізнати:
– ... і в попелі видно.
– ... сяє.
- Свої люди не Татари, не дадуть загибати.
- Свої собаки поїлися (покусалися).
- Свої чорти: посваряться, побються, та й помиряться.
– Свої собаки: покусаються, тай перес тануть.
- Свого ледачого не хвали, а чужого доброго не гуди.
- У сусіда ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати.
- Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині, (або: каже що найкращі, а вони найпоганіші).
-І сова хвалить свої діти.
– І сова каже: мої діти найкращі.
1 2 3
|
 |
 |
|
|
