Результати пошуку
Ключове слово : Ольга КОБИЛЯНСЬКА, знайдено : 28

1  2 

1. Смерть.
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   "В неділю рано зілля копала", 1909
    
2. Івоніка любив її (землю). Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   "Земля", 1902
    
3. А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   "Земля", 1902
    
4. Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все ще добрий для них.
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   "Земля", 1902
    
5. В неділю рано зілля копала.
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   Назва повісті, 1909
    
6. В моїх очах чоловік щось дійсно божеське, хоч — як ви раз казали — він має своє коріння в землі. Він може розвинутися в прегарний цвіт, але до того треба волі, треба борби і відречення.
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   "Царівна", 1896
    
7. Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   "Земля", 1902
    
8. Гордість... се одинока зброя жінки, якою вона справді може вдержатися на поверхні життя.
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   "Valse melancholique", 1898
    
9. Дні числить Бог, а ми маємо лиш на голові те, аби їх прожити.
      Ольга КОБИЛЯНСЬКА
   "Земля". 1902
    
10. До доброго тягне Гриця, до красного, до любові, а передусім до свободи, широкої, безмежної, як крилаті ліси по верхах, як бистрі ріки там в долах.
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "В неділю рано зілля копала"
     
11. Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити... Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця.
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Земля", 1902
     
12. Жінка призначена чоловікові, як смерть від Бога.
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Земля", 1902
     
13. Краса жінки не повинна бути лише на те, викликувати любов...
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Царівна", 1896
     
14. Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Valse melancholique", 1898
     
15. Ми люди, що знаємо лиш землю!Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята.
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Земля", 1902
     
16. Ніхто не відчував так глибоко зависимого нужденного положення жінки, як я.
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Царівна", 1896
     
17. Най собі люди кажуть, що хотять, а жид може все. Він усюди піде, він з кожним поговорить, він уміє з панами говорити, розуміє право, а ми?
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Земля", 1902
     
18. Нещаслива любов перетворює не раз людську вдачу до дна.
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Valse melancholique", 1898
     
19. Одну, та щиро любити, двох не голубити.
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "В неділю рано зілля копала", 1909
     
20. Панська ласка лише до порога, а там — "марш за двері".
       Ольга КОБИЛЯНСЬКА
    "Земля", 1902
     
21. Усе, що ви написали, пишете й ще тільки можете написати, вже давно написала Ольга Шапір, яка друкувалася в київській синодальній друкарні.
       Ілля Ільф.
     

1  2