Результати пошуку
Ключове слово : Павло ТИЧИНА, знайдено : 40

1  2 

1. Ідіте на Вкраїну,
   Заходьте в кожну хату -
   Ачей, вам там покажуть
   Хоч тінь його розп'яту.
      Павло ТИЧИНА
   "Скорбна мати", 1918
    
2. А справжня муза неомузена
   там десь на фронті в ніч суху
   лежить запльована, залузана
   на українському шляху.
      Павло ТИЧИНА
   "Плуг", 1920
    
3. Арфами, арфами —
   золотими, голосними обізвалися гаї
   Самодзвонними:
   йде весна
   Запашна,
   Квітами-перлами
   Закосичена.
      Павло ТИЧИНА
   "Арфами,, арфами...", 1914
    
4. Ах,
   нікого так я не люблю,
   як вітра вітровіння,
   його шляхи, його боління
   і землю,
   землю свою.
      Павло ТИЧИНА
   "Вітер з України", 1923
    
5. В жорстокості живих – закон життя.
      Павло ТИЧИНА
    
6. Ви знаєте, як липа шелестить
   У місячні весняні ночі? —
   Кохана спить, кохана спить,
   Піди збуди, цілуй їй очі,
   Кохана спить...
   Ви чули ж бо: так липа шелестить.
      Павло ТИЧИНА
   "Ви знаєте, як липа шелестить...", 1911
    
7. Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, -
   не може ж так буть!
      Павло ТИЧИНА
   "І Бєлий, і Блок...", 1919
    
8. Все на світі від примружених очей.
      Павло ТИЧИНА
    
9. Все можна виправдати високою метою – та тільки не порожнечу душі.
      Павло ТИЧИНА
    
10. Все можна виправдати високою метою – та тільки не порожнечу душі.
       Павло ТИЧИНА
     
11. Вся і давність, і обнова – українська мова.
       Павло ТИЧИНА
     
12. Гаї шумлять —
    Я слухаю.
    Хмарки біжать —
    Милуюся.
    Милуюся — дивуюся,
    Чого душі моїй
    так весело.
       Павло ТИЧИНА
    "Гаї шумлять...", 1918
     
13. Гей, над дорогою стоїть верба,
    Дзвінкі дощові струни ловить,
    Все вітами хитає, наче сумно мовить:
    Журба, журба...
    Отак роки, отак без краю
    На струнах Вічності перебираю
    Я, одинокая верба.
       Павло ТИЧИНА
    "Квітчастий луг...", 1915
     
14. Говори, говори, моя мила:
    Твоя мова — співучий струмок.
       Павло ТИЧИНА
    "Десь на дні мого серця...", 1914
     
15. Голод – революції язик.
       Павло ТИЧИНА
     
16. Де грози падають – там райдуги встають.
       Павло ТИЧИНА
     
17. Десь на дні мого серця
    Заплела дивну казку любов.
       Павло ТИЧИНА
    "Десь на дні мого серця...", 1914
     
18. З прокляттям в небо устає
    новий псалом залізу.
       Павло ТИЧИНА
    "Псалом залізу", 1920
     
19. За всіх скажу, за всіх переболію,
    я кожен час на звіт іду, на суд.
       Павло ТИЧИНА
    "За всіх скажу...", 1922
     
20. Квітчастий луг і дощик золотий.
    А вдалині, мов акварелі, —
    Примружились гаї, замислились оселі
    Ах, серце, пий!
    Повітря — мов прив'ялий трунок.
    Це рання осінь шле поцілунок
    Такий чудовий та сумний.
       Павло ТИЧИНА
    "Квітчастий луг...", 1915
     

1  2