|
Результати пошуку Ключове слово : Жюльєн де Фалкенаре (1898-1958, фламандський письменник), знайдено : 1108 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 - Педагог — людина, яка краще знає, як виховувати чужих дітей, ніж своїх.
Жюльєн де Фалкенаре (1898-1958, фламандський письменник) - Оцей дощ глухий: не йде де просять, а йде де косять; не йде де чорно, а йде де вчора.
— ... не йде де Бог велить і люди просять, а де вчора був. - Де їдять там пхайся, а де бються, звідтіль утікай.
— Де їдять там тіснись; де гроші числять, там не пхайся, а де бють, утікай. - Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
- Там, де великі мудреці мають владу, люди не помічають їх існування.
Там, де панують невеликі мудреці, народ буває прив’язаний до них, і хвалить їх. Там, де панують ще менші мудреці, народ боїться їх, а там, де ще менші, народ їх зневажає. Лао-Цзи - Там, де великі мудреці мають владу, люди не помічають їх існування.
Там, де панують невеликі мудреці, народ буває прив’язаний до них, і хвалить їх. Там, де панують ще менші мудреці, народ боїться їх, а там, де ще менші, народ їх зневажає. Лао-Цзи - Де їдять, там тіснись; де гроші лічать, там не пхайсь, а де б'ють, утікай.
- Де кисіль — там і сів, де пиріг, там і ліг, де блини, там і ми.
- Де Крим, де Рим, а де дядькова груша.
- Де Рим, де Крим, а де попова груша.
- Де Крим, де Рим, а де попова груша!
- У нас де крак, там козак, а де байрак, там і сто козаків.
— Де байрак там і козак. - Де Рим, де Крим!
– ... а де попова груша! - Де вода, там верба.
— Де верба там і вода. — Там криниця, де вербиця. - Де Рим, де Крим, а де попова груша.
- Де Крим, де Рим, а де дядькова груша.
- Де Крим, де Рим, а де попова груша.
- Якщо письменник, працюючи, не бачить за словами того, про що він пише, то й читач нічого не побачить. Але якщо письменник добре бачить те, про що він пише, то найпростіші й часом навіть стерті слова набувають новизни, впливають на читача з разючою силою й викликають у нього ті думки, почуття й стани, які письменник хотів йому передати. В цьому, певно, й полягає таємниця так званого підтексту.
Костянтин Паустовський. - - Іди, дощику, де чорно! - Ні, піду, де вчора.
- Де велика рада, там рідкий борщ (де довго радяцця, користі мало).
- Де кум, а де коровай.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
|