|
Результати пошуку
Ключове слово : Іван Франко, знайдено : 67 1 2 3 4 - Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне оружжя – жіноча краса.
Іван Франко
"Притча про красу", 1898
- Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
Іван Франко
- Бо жіноче серце любить
Вічно того, хто нас губить,
Навіть вдячності не жде.
Іван Франко
"Лис Микита", 1890
- Від народного обов’язку сам Бог не може звільнити, нахваляється звільнити від нього Сатана.
Іван Франко
- Весно, ти мучиш мене ! Розсипаєшся сонця промінням,
Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш!
Іван Франко
"Майові елегії", 1901
- Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації.
Іван Франко
- Гумор — невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.
Іван Франко.
- Дай і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть, Правді служити, неправду палити Вічну дай страсть!
Іван Франко.
- Дивувалась зима,
Чом так слабне вона,
Де той легіт бересь,
Що теплом пронима?
Іван Франко
"Дивувалась зима...", 1880
- Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
Іван Франко
"Земле, моя всеплодющая мати...", 1882
- Лиш боротись – значить жить.
Іван Франко
- Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо.
Іван Франко
- Ми рабами волі стали.
Іван Франко.
- Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни,
Путь життя, темну путь
Проясняють вони.
Іван Франко
"Не забудь, не забудь...", 1882
- Помилки справжніх талантів більш повчальні для учнів, ніж здобуті ними непохитні істини.
Іван Франко.
- Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання.
Іван Франко
"Зів'яле листя" ("Епілог"), 1896
- Сипле, сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає...
Молодий огонь в душі
Меркне, слабне, погасає.
Іван Франко
"Сипле, сипле, сипле сніг", 1896
- Слова — полова,
Але огонь в одежі слова —
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.
Іван Франко.
- Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, –
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
Іван Франко
"Чого являєшся мені…", 1896
- Хто стане слово слухати невчене?
Іван Франко.
- Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає.
— Дудка не знає нащо грає, — Іван мовчить а все знає.
- Іван зробить, Іван зїсть.
— Гриць наварив, Гриць і пожив.
- Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає.
- Іван, тримай гаман, Київ близько.
- Коли б з села Іван, то б і повірив.
- Ні пес, ні баран, але й не Іван.
- Пан з паном погодиться, а Іван у спину дістане.
- Слабий з дужим не борись, голий з багатим не дружись. Пан з паном, а Іван з Іваном. Панки б'ються, а в нас чуби рвуться. Пани б'ються, а в мужиків боки болять.
- Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати.
- Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти.
- Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
- Пан з паном, як Іван з Іваном.
- Чого Івась не научицця, того й Іван не буде вміти.
- Від Богдана до Івана, не було гетьмана. (Богдан Хмельницький, Іван Мазепа).
- Іван не пан, а сто злотих не гроші.
- Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти.
- Іде Іван красти — Боже йому щасти!
- Іван носить плахту, а Настя булаву. (Скоропадський гетьманував 1708-1722р. а його жінка Настя була з роду Марковичівна).
- Коли б з села Іван, то б і повірив.
— ... ато з міста, та ще й (напр. Полтави), то й вірити не хочеться.
- Ні пес, ні баран, але й не Іван.
1 2 3 4
|
