Результати пошуку
Ключове слово : Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701), знайдено : 2691

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135 

1. Інакше дивиться на світло орел, а інакше – сова.
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
2. А над усе мине час покаяння.
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
3. Багатство – всілякого гріха батько, всілякої злоби винахідник, духотлінної поживи сприяч... ратник на цнотливість.
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
4. Без діл є віра мертва.
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
5. Блажен, хто пам’ять смерті у серцеві мав.
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
6. Вітчизна справжня – небо!
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
7. Де не буває віри, там немає надії та любові.
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
8. Живить віру – діло.
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
9. З тобою жить не можу, важко і без тебе.
      Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
    
10. Коли хочете мене вічно тримати, залишіть мене тепер.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
11. Минуть усі часи нам.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
12. Мовить, знаю, Господь: “Небо і земля
    Мимо ідуть!”.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
13. Неоднакові на смак пливуть різні ріки... Смак однакий у річках, що впали у море.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
14. Славиться-бо син у матері, а мати у сині.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
15. Смерть, суд, пекло і небо – чотири квадри тії –
    Завше май ти при серці, як компас на шиї.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
16. У вбогого трохи є, в жебрака – нічого,
    Понад міру – в багача, а досить – ні в кого.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
17. Хто замолоду не хоче трудитися, в старості зле постраждає.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
18. Час, дитинство, і дівства утрата, і слово
    Вийде з вуст – не вернеться назад на віднову.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
19. Що в тому святого,
    Коли ти в церквах лиш топчеш дороги.
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
     
20. Якість Божу у собі пан хміль сокриває,
    Бо возносить смирних він, гордих усмиряє...
       Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) 1651 – 1701)
     
21. Як правило, інтелігентна людина зазнає невдач і розчарунь насамперед через те, що занадто поспішає та забігає наперед... (розчаровується в родинному житті, одружившись у віці двадцятьох – тридцятьох років, тим часом як одружуватись слід у сорок – п’ятдесят років, озброївшись життєвим досвідом; безуспішно силкується зробити кар’єру в тридцяти – сорок років, замість вичікувати в слушній певності, що в п’ятдесят – шістдесят років кар’єра сама собою прийде; марно прагне в сорок – п’ятдесят років відомости та слави, які однаково не проминуть з’явитися в шістдесят – сімдесят років; нарешті розчаровуються в житті та поспішає передчасно сконати в п’ятдесят – шістдесят років від випадкової застуди абощо, хоч була цілковита рація прожити до вісімдесятьох років, і довше.
       Володимир ДЕРЖАВИН
     
22. Той, хто знає людей – розсудливий. Той, хто знає себе – освічений. Той, хто перемагає людей – сильний. Той, хто перемагає самого себе – могутній. Кому знайомий достаток – багатий. Хто діє з наполегливістю, володіє волею. Хто не втрачає свою природу, – довговічний. Хто помер, але не забутий, той – безсмертний.
       ЛАО-ЦЗИ
     
23. Той, хто знає людей – розсудливий. Той, хто знає себе – освічений. Той, хто перемагає людей – сильний. Той, хто перемагає самого себе – могутній. Кому знайомий достаток – багатий. Хто діє з наполегливістю, володіє волею. Хто не втрачає свою природу, – довговічний. Хто помер, але не забутий, той – безсмертний.
       Лао-цзи
     
24. Краса місту – мудрість з мужністю, а тілу – прикраса, душі – слово мудре, справі – доброчинство, слову – істина, а противник їх – безчестя.
       Георгій
     
25. Сiється гниле – виростає запашне, сiється жорстке – виростає нiжне, сіється гiрке – виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть – виростає премудре й прозірливе.
       Григорій СКОВОРОДА
     
26. Кому нема чого робити з власним знанням – викладає; хто не знаходять ужиття для власних ідеалів – виховує; хто не сподівається успіху в особистих справах – вдається до суспільних; хто свідомий власної нікчемності – живе заради своїх дітей.
       Володимир ДЕРЖАВИН
     
27. Кому нема чого робити з власним знанням – викладає; хто не знаходять ужиття для власних ідеалів – виховує; хто не сподівається успіху в особистих справах – вдається до суспільних; хто свідомий власної нікчемності – живе заради своїх дітей.
       Володимир ДЕРЖАВИН
     
28. Кожен українець – це “троїсті музики”: одне – думає, друге – каже, третє – робить.
       Іван ДРАЧ
     
29. Якщо хочеш бути щасливим один день – напийся!
    Якщо хочеш бути щасливим тиждень – знайди собі коханку!
    Якщо хочеш бути щасливим місяць – одружись!
    Якщо хочеш бути щасливим все життя – будь здоровим!
    То ж вип’ємо за здоров’я!
       
     
30. Уживання вина за мірою та потребою – на користь тілу. Це у відповідь сказав: "Лоза три паростки родить: перший – солодощів, другий – пияцтва, третій – божевілля".
       Софокл
     
31. Безчестя стерпіти – велично й могутньо, а як слави набути прагнеш, то теє величної душі потребує і значного розуму, щоби, отримавши її, не втратити. То як хочеш слави зазнати – оджени славу, а як її вишукуєш – втратиш, бо така слава – подоба слави.
       Діонісій
     
32. Є вірші – квіти.
    Вірші – дуби.
    Є іграшки – вірші.
    Є рани.
    Є повелителі і раби.
    І вірші є – каторжани.
       Ліна КОСТЕНКО
     
33. ...Ти на землі – людина,
    І хочеш того чи ні –
    Усмішка твоя – єдина,
    Мука твоя – єдина,
    Очі твої – одні.
       Василь СИМОНЕНКО
     
34. Усі серця – приховані, кожна людина – провалля, радість – минуща, а сміх – оманливий.
       ВОЛЬТЕР
     
35. Перше звинувачення – відкидають, друге – зачіпає, третє – ранить, четверте – вбиває.
       ВОЛЬТЕР
     
36. Кожен українець – це "троїсті музики": одне – думає, друге – каже, третє – робить.
       Іван Драч
     
37. Поет любить слово. Але він – не слуга слова, він – його володар.
       Максим РИЛЬСЬКИЙ
     
38. Лісу – хоч бійся, води – хоч мийся, а хліба – хоч плач.
       
     
39. Лісу – хоч бійся, води – хоч мийся, а хліба – хоч плач.
       
     
40. Чорний колір – колір зради,
    А червоний – то любов,
    Очі в мене – два свічада
    І палка татарська кров.
       Наталя Лівицька-Холодна
    "Вогонь і попіл", 1934
     

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119  120  121  122  123  124  125  126  127  128  129  130  131  132  133  134  135