Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
Григорій СКОВОРОДА - Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
Григорій СКОВОРОДА - Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
Григорій СКОВОРОДА - Тінь яблуні не заважає.
Григорій СКОВОРОДА - Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хома купив, Хома й пє, бо у Хоми гроші є.
— ... пє, і нікому не дає. - Хоч нема очей, так є ті ямки, де були баньки.
- Не той пиво пє, хто варить.
- Плюнь на раки, а юшку геть вилий.
— Раки їжте, а юшку геть! - Поздоров Боже нашого пана, то все гаразд буде.
— ... то буде в нас все.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Зелена, як рута.
- Зелена, як трава.
- Зелене, як жито весною.
- Зелене, як листя.
- Зелене, як лоза над водою.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Вхід до фінішу зі службового старту.
Віктор КОНЯХІН - Збоку видніше – хто яму копав, хто фінансував земляні роботи…
Віктор КОНЯХІН - На нашому базарі торгують ринком.
Віктор КОНЯХІН - В ногах правда, поки не став на коліна.
Віктор КОНЯХІН - Коли вже нічого не росте, починають збирати врожай яблук розбрату.
Віктор КОНЯХІН
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Державні лікарі не люблять хворих, зате приватні не люблять здорових.
Дмитро ПОПОВИЧ - Дехто владу спершу оспівує, а потім оплакує...
Віктор ІГНАТЕНКО - Деякі думки також наводять на думку.
Василь МОМОТЮК - Дивитися тверезо можна лише на вакханалії богів.
Флоріан БОДНАР - Дитинство закінчується тоді, коли починаєш обминати калюжі.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Україно, зозульні діброви,
Україно, далеко єси... Україно, яка ж ти чудова, Усміхнись у серпанку краси. Михайло ОСАДЧИЙ "На обмерзлих...", 1966 - Національне відродження є процесом, що має практично необмежені ресурси, бо національне почуття живе в душі кожної людини, навіть тієї, яка, здавалося б, давно померла духовно.
Валентин МОРОЗ "Замість останнього слова", 1970 - І тут на допомогу приходить інстинкт самозбереження. Він — головна підвалина опору. Того опору, яким тримається нація, і духовність взагалі.
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970 - На українському пустирі пасуться всі...
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970 - Коли вмирає батьківщина — вмирає все. Запитайте про це народ: він відчуває це нутром і скаже вам.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні"., 1970
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|