Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Наречено філософами печаль смертю. Я ж кажу, що тінь і образ смерті все ж сон є. Бо як хто покладе тіло своє, щоби спати, отак і коли смерть: тіло з душею розлучаються і знову разом піднімуться. Сон ніщо інше, як смерть.
Філон - Уживання вина за мірою та потребою – на користь тілу. Це у відповідь сказав: "Лоза три паростки родить: перший – солодощів, другий – пияцтва, третій – божевілля".
Софокл - Влада надає словам відбитку правди.
Соломон - Краще свої гріхи викривати, ніж чужі.
Демокріт - Ворог, який істину каже, ліпший від лицемірного друга.
Демокріт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- «Нічого не знаю — моя хата скраю».
Хоча крайні хати першими горять.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ - «Бий своїх, щоб чужі боялися».
Тільки ніхто нас не боїться, хоч весь час поміж собою чубимося.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ «Багаті поділяться з бідними». Обіцянками, особливо щедро в період виборчих перег - «Скільки б клубочку не витися...»,
а в резонансних кримінальних справах кінця не видно.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ - «Ліва рука не знає, що робить права».
Бо вони зареєстровані в різних партіях.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ - «На городі бузина, а в Києві дядько».
Як на видному місці чиряк,
кущ в городі усім на заваді,
але буде рости, позаяк
має дядька в столиці при владі.
Володимир КРИВАК
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дурний, як турецький кінь.
- Душа в нього, мов у собаки.
- Душа черства, як сухар.
- Душа чорна, мов у ченця ряса.
- Душа чорна, мов у черниці хустка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Люблячи, ми створюємо людей за подобою нашого Бога, – і лише потім ми від усього серця ненавидимо нашого диявола.
Фрідріх НІЦШЕ - Панувати – і не бути більше рабом Божим: залишився лише цей засіб, щоб облагородити людей.
Фрідріх НІЦШЕ - "Не існує людини, тому що не існувало першої людини!" такий висновок роблять тварини.
Фрідріх НІЦШЕ - Коли стикаєшся з труднощами, потрібно сміло і радісно кидатися вперед. Долаючи перешкоду одну за іншою, ти діятимеш відповідно до прислів'я: "Чим більше води, тим вище корабель".
Ямамото Цунетомо
«ХАГАКУРЕ» Книга Самурая - Безпринципно вважати, що ти не зможеш досягти усього, чого досягали великі майстри.
Ямамото Цунетомо
«ХАГАКУРЕ» Книга Самурая
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ми – нація, сузір’я мільйонів, ми – серце воль, ми – буйна кузня сили.
Юрій ЛИПА - одного – не вміє й другого.
Юрій ЛИПА - Це ж така нормальна річ – визначати свій край за середину світу.
Юрій ЛИПА - Свій світ – мірило, критерій для інших світів.
Юрій ЛИПА - Одиниця тоді лишень чогось варта, коли висловлює хоч трохи духу своєї збірноти.
Юрій ЛИПА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Людино, що твої водіння,
віками значені сліди?
Оце впокоєне струміння
прозрінь, радіння і біди.
І що усі твої напасті,
і сподівання, і жалі,
як по Вітчизні вічні страсті
горять, як зорі на шпилі.
Василь СТУС
"Земля гойдається...", 1977 - Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
Василь СТУС
"Пам'яті Алли Горської", 1977 - Верни до мене, пам'яте моя,
Нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить співом серце солов'я в гаю нічному.
Василь СТУС
"Верни до мене, пам'яте моя...", 1977 - За обрієм обрій, за далями далі, -
допоки напруглий не вигасне день, —
погребли тополі в глибокій печалі
своїх калинових, вишневих пісень,
бо вже ослонився безокрай чужинний,
і гнеться в жалобі кривавий розмай.
Прощай, Україно, моя Україно, чужа
Україно, навіки прощай!
Василь СТУС
"Остання пісня", 1977 - А я живу в Божій волі —
Не дав мені Господь долі.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
