Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Кожен, хто доброчинства тримається, не може без багатьох ворогів бути.
Златоуст - Не місце доброчесність, а доброчесність місце прикрашає.
Златоуст - Як ось на гуслах не повинно однією струною пісню творити, а по всіх проходити згідно порядку чинного, так і в духовній доброчесності не лише один закон до спасіння приводить, а повинно всіх законів дотримуватись у повноті їх.
Златоуст - Чотирма речами душа спаскуджується: по місту вештанням, когось вишукуючи, і з жінками зближенням, і до славетних любов'ю, тілесною хтивістю і марнославними нахилами.
Патерик - Статую образ прикрашує, а мужа – діяння.
Плутарх
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Сидить баба в очіпку, як свиня під лопухом.
- Скаче, як коза на ярмарку.
- Скільки не літай, а на землю впадеш.
- Скрізь добре, а вдома найліпше.
- Сміялася верша з болота, подивилась — і сама в болоті.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дряпучий, як кіт.
- Дуб, мов богатир, стоїть, не ворухнеться.
- Дуже слабий, як вчетверо вірьовка.
- Дужий, як ведмідь.
- Дужий, як віл.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Диктатори стали можливими лише завдяки винаходу мікрофона.
Томас Інскіп - Дипломат — це людина, яка пам’ятає про день народження дами, але забуває про її вік.
Роберт Фрост - Дипломат: людина, що двічі подумає, перш ніж нічого не сказати.
Алекс Дрейєр - Дипломатія є мистецтво приборкувати силу.
Генрі КІСІНДЖЕР - Дитина — єдина річ у будинку, котру приходиться прати вручну.
NN
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.
Григір ТЮТЮННИК - І захотілося раптом, щоб коли помру, крізь прах мого серця проріс дубовий корінь, а з нього вимахав могутній дуб і щоб гілля його пішло на кілки – бити тупих і немічних серцем людей.
Григір ТЮТЮННИК - Зустріч з величчю робить нас скромнішими.
Григір ТЮТЮННИК - Благословенне слово, що гартує!
Леся УКРАЇНКА - Завжди терновий вінець
Буде кращий, ніж царська корона.
Леся УКРАЇНКА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845 - А то горе, що душа — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1856 - Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Я не нездужаю, нівроку...", 1858 - Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому.
Одкрив би я своє серце,
Та нікому, та нікому.
Пантелеймон КУЛІШ
"Люлі-люлі", 1861 - Бистра річка — життя моє,
Широка-глибока...
Плавле-тоне на тій річці
Душа одинока.
Пантелеймон КУЛІШ
"Родина єдина", 1862
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
