Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ліпше пізно навчитись, ніж ненавченим бути.
Філістіон - Хлібороб землю м'якшить, а філософ – душу.
Філістіон - Коли зустрів юнака, що книг накупив багато, сказав він: "Не в книгосховище клади, а в груди".
Філістіон - Коли його спитали, що солодке в житті цім, сказав: "Знання і навчання і відання перших речей".
Філістіон - Цей був мегарійським філософом. Дмитро-цар захопив спадщину його і на поталу віддав. А як полонили того філософа і поставили перед царем, той спитав його: "Що забрали в тебе воїни?" Він же мовив: "Мого нічого не взяли, бо моє надбання мудрість і знання, які обоє в мене є".
Стильпон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хто не користується довір'ям, втратити його не може.
- Хто не тримає котів, той розводить мишей.
- Хто негарного любить, вад не помічає.
- Хто оком не догляне, той гаманцем докладе.
- Хто п’яницю полюбить, той вік собі погубить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розпливлось усе добро, як піна на воді.
- Розпустився, як циганська пуга.
- Розпустить губи, як жаба на гусеня.
- Розпустить морду, як халяву.
- Розскубують, мов ґави солому.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Письменник, якщо він справжній письменник, щодня має торкатися до вічності або відчувати, що вона проходить повз нього.
Ернест Гемінґвей. - Письменникам не треба любові, їм потрібні тільки гроші.
Джон Осборн. - Письменники — інженери людських душ, а інженери письменницьких — критики.
Славомир Мрожек. - Письменники здебільшого настільки захоплені писанням, що думати їм просто нема коли.
Етьєн Рей. - Письменники, чиїх книг ніхто не купує, найшвидше продаються.
Станіслав Єжи Лец.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Одні отримують те, чого варті, інші залишаються людьми.
Володимир ЧЕРНЯК - Що б ти не казав про інших, це говорить про тебе.
Володимир ЧЕРНЯК - Скажи мені, хто я, і я скажу тобі, хто ти.
Володимир ЧЕРНЯК - Важко сказати щось хороше про людину, яку добре знаєш.
Володимир ЧЕРНЯК - Інколи мені не хочеться, щоб поруч були ті, на чиєму я боці.
Володимир Черняк
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І знаю тільки те,
що треба пісню, наче тінь, нести з собою,
що треба йти, невпинно йти
назустріч мертвій тишині
за зовом вітру — за зовом ночі,
аж попіл сну засипле очі.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про перстень молодості", 1934 - Та на зорі,
В золотаву пору
Птиці зелені
Рвонулись вгору.
Тільки злетіть
Не змогли, не зуміли:
Тісно було,
Переплутались крила.
Ліна КОСТЕНКО
"Папороть", 1957 - Сонце низенько, вечір близенько —
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди та не барися,
Моє серденько розвеселиться.
Лірично-побутова пісня - Ой не світи, місяченьку, не світи нікому
Тільки світи миленькому, як іде додому
Світи йому ранесенько та й розганяй хмари
А як же він іншу має, то зайди за хмари.
Лірично-побутова пісня - Жили ми з тобою, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як чорная хмара.
Лірично-побутова пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
