Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- I мудрий часто спотикається.
Григорій СКОВОРОДА - Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА - Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, – це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Поки в баби поспіють книші, в діда не стане душі.
- Поки в баби поспіють книші, то в діда не стане душі.
- Поки весілля скоїться, то вавка загоїться.
- Поки не женилися, то любилися, а поженилися — почубилися.
- Поради від усіх приймай, а думку свою май.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Зелене, як листя.
- Зелене, як лоза над водою.
- Зелений, як огірок.
- Зелений, як у сосни гілки.
- Земля м'яка, як пух.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Влада одним вдаряє в голову, інших ударяє по голові.
Шарль Луї Монтеск’є - Не добре багатовляддя: один – так буде володар.
АРІСТОТЕЛЬ - Більшість має за собою влада, але не право; меншість завжди має за собою право.
Генрік Ібсен - Найголовніше – це мати не золото, а владу над тими, у кого воно є.
Курій - Узагалі говорячи, влада не псує людей, зате дурні, коли вони у владі, псують владу.
Бернард ШОУ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якби сусіди знали, що я про них думаю, то чи пустили б вони мене бодай на поріг?
Віктор ІГНАТЕНКО - Яке неприємне враження справляють нещирі люди: їм збрешеш, а вони вдають, що повірили.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Який нам біс думки в прах січе?
Григорій СКОВОРОДА - Якій жінці потрібен такий рай, де і согрішити не вдається?
Флоріан БОДНАР - Якнайдорожче продати народу свою любов до Батьківщини.
Борис РЕВЧУН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Тарас ШЕВЧЕНКО "Садок вишневий коло хати...", 1847 - Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю! Тарас ШЕВЧЕНКО "Сон"("Гори мої високії..."), 1847 - Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі. А ти пишалася колись В добрі і розкоші! Вкраїно! Мій любий краю неповинний! За що тебе Господь кара, Карає тяжко? Тарас ШЕВЧЕНКО "Осії. Глава XIV (Подражаніє)", 1859 - І на оновленій землі
Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі. Тарас ШЕВЧЕНКО "І Архімед, і Галілей...", 1860 - Дніпро, Україну згадаєм,
Веселі селища в гаях, Могили-гори на степах — І веселенько заспіваєм... Тарас ШЕВЧЕНКО "Чи, не покинуть нам, небого...", 1861
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|