Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Перше молись за спільне спасіння, а згодом за своє.
Сократ - Якби дослухався Бог молитов усіх людей і сотворив би відповідно молінню їх, то ввесь рід людський загинув би, бо багато зла одне одному вимолюють.
Епікур - Хіба ж не зле це, коли просимо у Бога кращого, а самі не силуємося творити добро, що його так Бог любить?
Златоуст - Негласне діло ліпше, ніж слово недовершене.
Богослов - Слово схоже на дзеркало. Як дзеркало образ тіла й лиця показує, так і бесідою особливість душевного образу виявляється.
Фотій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Їж гірко, кисло, солоно: умреш, а не зігниєш.
- Роби до поту, а їж в охоту.
— Їж до поту, а роби аби не змерз.
- Як хто їсть, так і робить.
— Поволі їсть — поволі робить, добре їсть — добре робить.
- Миска пори не знає: скільки лий, то все буде їсти.
- Варили не варили, давай їсти.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ладять, як собака а кішкою.
- Ламається, як ячний корж.
- Ласа, як киця.
- Ласий до грошей, як кіт на сало.
- Ласий, як ведмідь до меду.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Задоволена любов послабляє вплив фізіології на моральність. І, в той же час, перенасичення – чудовисько, яке пожирає найполум’янішу любов...
Оноре БАЛЬЗАК - Закохана людина не довершена. А ось після весілля вона стає кінченою.
Zsa Zsa Garbor - Закоханий чоловік якийсь недовершений, поки не женився; а тоді він уже людина кінчена.
Сарі Габор - Закохані погано виносять самітність. Нелюбимі — ще гірше.
Лех Конопиньський - Закохатися з першого погляду — це ж скільки часу й коштів заощаджується!
Василь Момотюк
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Дим позначує вогонь, але не може заступити вогню.
Михайло КОЗАЧИНСЬКИЙ - Як зумієте спрягти вчення й добрі нрави,
Отоді життя у вас буде повне слави.
Михайло КОЗАЧИНСЬКИЙ - Оберігайте святині від святих.
Андрій КОВАЛЬ - Великий прагне неможливого, а мудрий прагне неминучого.
Андрій КОВАЛЬ - Досягнуті вершини впираються в порожнечу.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- На українському пустирі пасуться всі...
Валентин МОРОЗ
"Хроніка опору", 1970 - Коли вмирає батьківщина — вмирає все. Запитайте про це народ: він відчуває це нутром і скаже вам.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні"., 1970 - Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!
Догоряють українські ватри, догоряє український весь край...
Василь СТУС
"Даждь нам, Боже, днесь!", 1977 - Людино, що твої водіння,
віками значені сліди?
Оце впокоєне струміння
прозрінь, радіння і біди.
І що усі твої напасті,
і сподівання, і жалі,
як по Вітчизні вічні страсті
горять, як зорі на шпилі.
Василь СТУС
"Земля гойдається...", 1977 - Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
Василь СТУС
"Пам'яті Алли Горської", 1977
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
