Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не любить серце, не бачачи краси.
Григорій СКОВОРОДА - Що вподобав, на те й перетворився.
Григорій СКОВОРОДА - Не за обличчя судiть, а за серце.
Григорій СКОВОРОДА - Кожен є той, чиє серце в нiм: вовче серце – справдешнiй вовк, хоч обличчя людське; серце боброве – бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове – вепр, хоч подоба бобра.
Григорій СКОВОРОДА - Чи може людина, слiпа у себе вдома, стати зрячою на базарi?
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хто для шибениці народився, той не потоне. (англ.)
- Хто ласкавий до дітей, тому шана від людей. (колумб.)
- Хто має одну дитину, той її раб, хто має десять, той над ними пан. (литв.)
- Хто не вміє робити, любить говорити. (фр.)
- Хто ремесло знає, скрізь прибуток має. (фр.)
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Боїться, як чорт хреста і кадила.
- Борода по коліна, а розуму, як у дитини.
- Борода, як у владики, а сумління, як у шибеника.
- Борода, як у старого, а розуму нема і за малого.
- Борщ такий солоний, як дріб солі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Совість як кажан : вдень відсипається, а вночі ляскає крилами і намагається ссати твою кров.
Дмитро Пашков - Совість: внутрішній голос, який попереджає, що хтось, може бути, спостерігає за нами.
М. Менкен - Солодкі жінки віддають перевагу гіркому шоколадові.
Ігор Сиволоб - Сон, що краще, ніж явність — це сон про заміжжя.
Марі де Босак - Соціальний прогрес вимагає стандартизації людей, і цю стандартизацію називають рівністю.
Еріх Фромм
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Старі черевики слугуватимуть довше, якщо не купувати нових.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ - Старість, як і закон, зворотної сили не має.
Дмитро ПОПОВИЧ - Стільки наламали дров, а піч витопити нічим.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Стіни тому допомагають, у кого дах надійний.
Дмитро ПОПОВИЧ - Судячи з некрологів, найкращу частину людства вже поховано.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Нічка тиха і темна була,
Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і темна була... Леся УКРАЇНКА "Нічка тиха і темна була...", 1893 - Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті, Марніє, в'яне, засиха, — Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає, По-людськи вільно віддиха, І того дива золотого Зазнає щастя молодого, БАЖАНого, страшного того Гріха! Іван ФРАНКО "Чого являєшся мені...", 1896 - Краса жінки не повинна бути лише на те, викликувати любов...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Царівна", 1896 - Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання! Незгоєні рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання. Іван ФРАНКО "Зів'яле листя" ("Епілог"), 1896 - Я не тебе люблю, о ні,
Люблю я власну мрію, Що там у серденьку на дні Відмалечку лелію. Іван ФРАНКО "Я не тебе люблю, о ні...", 1896
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|