Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Тому, хто відважився діяти, за звичай, буває удача; і навпаки, вона рідко буває тим, хто зволікає та бариться.
Геродот - Трохи гірші ті правителі, яких народ любить і піднімає. Ще гірше ті, яких народ боїться, і найгірші за всіх всіх ті правителі, якими народ нехтує.
Лао-ЦЗИ - У великих справах вже саме бажання — достатня заслуга.
Проперцій - У гніві нічого не говори і не роби, поки не промовиш подумки всі двадцять чотири літери абетки.
Афінодор - У дурня в сто разiв бiльше неприязнi до розумного, нiж у розумного – неприязнi до дурня.
Саадi
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Жінка плаче, діти плачуть, сам плачеш, а лучшого не бачиш.
- Плачеш, плачеш, та й пчихнеш.
- Так що тільки крівавії не плюються.
- Хто з вечора плаче, той вранці буде сміятись.
- Такий плохий, хоч у вухо бий.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гарбу везе не кінь, не віл, а корм.
- Гарний цвіт не буде довго стояти при дорозі.
- Гладь коня вівсом, а не батогом.
- Гладь коня мішком - не ходитимеш пішки.
- Глибше орати - більше хліба жувати.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Рекламні оголошення містять єдині правдиві відомості, які можна відшукати в газетах.
Томас Джефферсон. - Рекламу можна вважати мистецтвом вимикання свідомості людини на час, достатній для того, щоб витягти в неї гроші.
Стівен Лікок. - Репортаж, писаний під шибеницею.
Юліус Фучик. - Репортери мов дрозди на телеграфних дротах. Один злетів, і всі злітають за ним. Один повернувся, і всі повертаються.
Юджин Маккарті. - Репортери не вірять нічому. Це їхній символ віри.
Гай Белламі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Не хлібом єдиним живе котлета.
Флоріан БОДНАР - Не хочеться говорити погане про людей, але ж не можна все життя мовчати.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Не черпайте натхнення з чужого казана.
Борис РЕВЧУН - Не щастить — це коли на тобі бронежилет, а б’ють у пику.
Роман КРИКУН - Невже ті, хто відгородився від народу високими парканами, вже вийшли в люди?
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І, може, недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм.
Євген ГРЕБІНКА
"Човен", 1833 - Тече вода в синє море
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думка" ("Тече вода в синє море..."), 1838 - Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Катерина", 1838 - У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 - Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
