Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Вiрно, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, анiж батько, коли карає, що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
Григорій СКОВОРОДА - [Любов] ... є джерело всього життя...
Григорій СКОВОРОДА - Для мене нема нiчого дорожчого чи солодшого, нiж душа, яка мене любить, хоч би бракувало всього іншого.
Григорій СКОВОРОДА - Чисте серце перебуває в любовi, а любов залишаеться в ньому ж.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба не любов все повднуе, будуе, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує?
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Білий, як у марті сніг.
— ... як сніг.
- Як кришталь біла.
- Чистий як крига.
— ... лід.
- Чиста, як сльоза, (або: вода).
- Чорний, як галка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Верба пожиточніша від яблуні.
- Верба товста, та всередині пуста.
- Верба - як лугова трава, скільки не коси - знову росте.
- Верблюда ложкою не напувають.
- Вербові дрова і козиний кожух - випре дух.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Судження наших ворогів про нас ближчі до істини, ніж наші власні.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Суди про своє здоров'я по тому, чи радує тебе ранок та весна.
Генрі Торо - Сумнiви — перший крок до фiлософiї.
Дідро - Сумнів приносить мені не меншу, насолоду, ніж знання.
Данте - Суперечка зрівнює розумних та дурнів — і дурні це знають.
Олівер Уендел Холмс
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Думка щось не вкладається в голові… Може, народилася в іншому місці?
Віктор КОНЯХІН - Дятел не чекає, доки на стук відчинять...
Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙ - Економічна війна олігархів з народом закінчується поразкою народу.
Юрій РИБНИКОВ - Епохи нічого не бояться. Окрім свідків.
Володимир ШАМША - Є і хліб, і видовище — ціни на хліб.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Івоніка любив її (землю). Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Я зрікся мрій. Поважний і спокійний,
Собі сказав: мені не треба їх.
Повинність — ось той владар добродійний,
Що збереже мене від мук і лих.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Монолог", 1903 - Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум показує можливим до осягнення.
Іван ФРАНКО
"Сойчине крило", 1905
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
