Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- З найдикіших лошат виходять найкращі коні, тільки б їх належним чином виховати і виїздити.
ПЛУТАРХ - З усього того, що мудрість дає тобі для щастя всього життя, найважливішим є володіння дружбою.
Эпікур - Забуття своїх власних гріхів породжує безсоромність.
ДЕМОКРІТ - Завжди продажна куплена вірність.
СЕНЕКА - Заводити власних друзів дружина не повинна. Вистачить з неї і друзів чоловіка.
Плутарх
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як твоя доню доля, то накупить чоловік поля; а як безділля, то продасть і подвіря.
- Як вродилась щастниця, так поправиться і пяниця.
— Вже як щастя то й пяниця поправиться.
- Хоч би я і за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться; а як моя доля добра, то піду за пяницю, то й пяниця поправиться.
- Кому щастя, тому й доля.
- Кому щастя, той на києві виплине.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Весела, як ясочка.
- Веселий, як весняне сонце.
- Веселий, як горобець.
- Веселий, як сонячний день.
- Веселий, як цуцик на прив'язі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Час представляється мені неосяжним океаном, що поглинув багато великих письменників, що заподіяв аварії іншим, а деяких розбив вщент.
Джозеф Аддісон - Час настільки швидкоплинна річ, що погнатися за ним неможливо.
Алі Апшероні - Без жінок зоря і вечір життя були б безпомічні, а її полудень – без радості.
П’єр БУАСТ - Блондинка — одне із самих разючих досягнень сучасної хімії.
“Пшекруй” - Блондинка: суміш брюнетки з пергідролем.
“Пшекруй”
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Вітер у голові перешкоджав дійти до мети.
Михайло КОСТІВ - Влада — це вам не перукарня: вона обслуговує тільки сама себе.
Володимир ШАМША - Влада нова, тільки от обличчя у неї старе.
Олександр ПЕРЛЮК - Влада у вигляді піраміди стійка, але має маленьку голову.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Вліз у чуже гніздо — можеш застрягти навіки.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Жили ми з тобою, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як чорная хмара.
Лірично-побутова пісня - Зелененький барвіночку, стелися низенько,
А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько.
Зелененький барвіночку, стелися ще нижче,
А ти, милий, чорнобривий, присунься ще ближче.
Народна пісня - Ой не ходи, багачику, горою за мною,
Бо ти багач, а я бідна — не пара з тобою.
Танкова пісня - Вертай коня, козаченьку,
Вже не знайдеш домівоньку.
Ні домівки, ні родини,
Ані вірної дружини.
Історична пісня - Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
