Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Всiх подарункiв дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.
Григорій СКОВОРОДА - Я належу до тих, хто настiльки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів... найлiпшою прикрасою життя.
Григорій СКОВОРОДА - ...як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і мiж негідними людьми не виникає дружби.
Григорій СКОВОРОДА - Без ядра горiх ніщо, так само як і людина без серця.
Григорій СКОВОРОДА - ...нам треба найретельнiше дбати про те, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоцiненний скарб, по недбальству не потрапити на щось пiдроблене i мниме, що називається пiдлесником.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Знайшов би і десять, якби не Олеся.
- Знесла яйце на копійку, а накудкудакала стільки, що й коня купив би.
- Зрадлива молодиця хитра, як лисиця.
- Зробив із порося карася.
- І без півня розвидниться.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пішла, як горілка по животу.
- Пішла, як сучка попід тином.
- Пішли мої літа, як вітер круг світу.
- Пішов і пішов, як мила ковтнув.
- Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Ми з розумінням ставимось до тих, хто не розуміє нас.
В. Лобачевський - Ми зловживаємо правом жити, якщо постійно не боремося через нього.
Бернард ШОУ - Ми знаємо, хто ми такі, але не знаємо, ким можемо бути.
Вільям ШЕКСПІР - Ми і не уявляємо собі, скільки треба розуму, щоб не видатись смішним!
Нікола Себастіан ШАМФОР - Ми легко забуваємо свої помилки, коли вони відомі лише нам.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Парадокс: на пташиних правах живуть ті, кому підрізали крила.
Флоріан БОДНАР - Паразит не сіє, не жне, але завжди знаходить хлібороба.
Юрій РИБНИКОВ - Партійний блок сімейного типу.
Олександр ПЕРЛЮК - Партійний блок сімейного типу.
Олександр ПЕРЛЮК - Партія об'єднаних розкрадачів народного добра.
Володимир ШАМША
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Роль мистецтва — може, єдина його справжня роль — показувати людям їх майбутнє.
Юрій ШЕРЕХ "Зустрічі з Заходом", 1950 - Українське відродження XIX сторіччя проходило під знаком літератури й слова. Осередком українськості було слово. Перші парості руху не були політичними.
Юрій ШЕРЕХ "Так було чи так мало бути", 1952 - Шукати лиш суть, лиш голе буття шукати — суть буття. Відчувати простір: літ чорних птахів далеко, відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах і абсолютним вітром розуміти свій день, поете.
Богдан Рубчак "Аrs роеtіса", 1956 - Мистецтво починається з чесності... Чесність — чеснота митця, але вона — тільки передумова.
Юрій ШЕРЕХ "Про чесність і про правду", 1956 - Тьмяно горять спокійні лампади,
голос хрустить наддертим крилом. Твої слова — глибока стежка, якою часом проходить Бог. Женя Васильківська "Поет", 1959
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|