Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Податки – нерви держави.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя.
ДЕМОКРІТ - Подолання важкого починається з легкого, здійснення великого починається з малого.
Лао-ЦЗИ - Подяка — ознака шляхетності душі.
Езоп - Поезія — це наче живопис.
ГОРАЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вище лоба очі не ходять.
- Вівдя вівці заганяла, до Івана все моргала.
- Від дешевої рибки не побіжиш стрибки.
- Від допитливості кицька здохла.
- Від жиру собаки казяться.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дощ ллє, як з бочки (як із діжки).
- Дощ, як з відра.
- Дощ, як залива.
- Дощик іде, як відром ллє, а з стріхи біжить, як цівкою.
- Дрижить, як гуцул над дітьми.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Поки математичний закон відображає реальну дійсність, він неточний; як тільки математичний закон точний, він не відображає реальну дійсність.
Альберт Ейнштейн - По-моєму, найгірше, коли школа будує свою роботу на залякуванні, насильстві та штучно створених авторитетах. Така система виховання губить здорові почуття і безпосередність школярів, убиває їхню віру у власні сили. Так створюють принижених вірнопідданих.
Альберт Ейнштейн - Пошук істини важливіший, ніж володіння нею.
Альберт Ейнштейн - Природа показує нам лише хвіст лева. Але я не сумніваюся, що цей лев існує, хоча через свій величезний розмір він не може з’явитися відразу повністю.
Альберт Ейнштейн - Радість бачити і розуміти — найкращий дар природи.
Альберт Ейнштейн
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Навіть голий король часом стає законодавцем моди.
Микола ПАСЬКО - Навіщо ломитись у відчинені двері, коли зруйновані стіни?
Анатолій МАКСИМЕЦЬ - Навчився говорити — значить, виріс; навчився мовчати — значить, порозумнішав.
Микола ПАСЬКО - Найбільша студентська брехня — це список використаної літератури.
Роман КРИКУН - Найбільший серійний убивця — телевізор.
Сергій Коломієць
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
чи пісня й думка кволі?
Леся УКРАЇНКА
"Хто вам сказав, що я слабка...", 1911 - Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги.
Гей, життя, виходь на бій, —
Пожартуєм для розваги!
Павло ТИЧИНА
"Молодий я, молодий...", 1911 - Треба негайно "одшити" — або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й — більше того — намагаються керувати ним.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
- Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Україна чи Малоросія", 1926
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
