Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Мудрість прихована і скарб незримий – яка від обох користь?
Сирах - Той мудрий муж, що мовчазний, Бога шанує, відає, задля чого мовчить.
Секост - Коли мучив його цар Дмитро, силуючи виказати якусь таємницю його Батьківщини, відкусив язика свого і, розжувавши, виплюнув на того.
Зенон - Належить знати, що гідно мовити, про що гідно мовчати.
Святий Василь - Коли спитали його, хто спокійно живе, відповідав: "Ті, хто не уявляють себе тими, хто зло чинить".
Сократ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вір своїм очам, а не чужим речам.
- Не увіриш, поки сам не зміриш.
— Як звідаєш, то зміряєш.
- Щось ся псові припало, що бреше.
- Не відтіль неділя зходить.
- Була колись правда.
— ... та заржавіла, (зачерствіла).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Тане сніг, як воскова свічка.
- Танцює, мов сонна.
- Танцює, як корова на льоду.
- Танцює, як рак на льоду.
- Тарабанить, як горохом об стіну.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Одна машина може виконати роботу за п'ятнадцять звичайних людей. Проте жодна машина не здатна зробити роботу навіть за одну–єдину незвичайну людину.
Хаббард - Одним словом, не гине нічого, що гине зовсім, – Тому що природа завжди відроджує одне з іншого. І нічому не дає без смерті іншого народитись.
Лукрецій - Підлий – завжди жорстокий; герой – великодушний.
Дмітрієв - Поки я товаришую з порами року, я не уявляю, щоб життя могло стати для мене тягарем.
Торо - Порядна людина завжди хвилюється. Порядна людина зобов'язана хвилюватись. Хвилювання – це життя. А спокій – смерть. Всьому він смерть.
Кочетов
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!
Василь СИМОНЕНКО - Вічна мудрість простої людини
В паляниці звичайній живе.
Василь СИМОНЕНКО - Запізніле каяття завжди схоже на позерство.
Василь СИМОНЕНКО - Найогидніші очі – порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі вельможні,
Найпідліша – брехлива сльоза.
Василь СИМОНЕНКО - На світі той намудріший,
Хто найдужче любить життя.
Василь СИМОНЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- "Господи, Господи! — подумала мати, — попереучували моїх діток на один бік: з тієї ляховка вийшла така, що з голими руками й не приступай; а цей москалем став. Пропащі світи!"
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ
"Люборацькі", 1886 - Та чи є ж пекло гірше, як з кацапом жити!
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ
"Люборацькі", 1886 - В тій стороні українці себе не забувають, і хоч що кажи, не розсердиш так, як словом "хахол". За це слово готов очі видерти.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ
"Люборацькі", 1886 - Ой лимане-лиманочку, хвиле каламутна!
Де поділась наша воля, слава тая смутна?
Леся УКРАЇНКА
"Подорож до моря", 1888 - Зложити правдивий суд над усіми ваганнями всіх справ у нашій історії можна тільки рівняючи її з історією других народів Європи.
Михайло ДРАГОМАНОВ
"Чудацькі думки про українську національну справу", 1891
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
