Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути.
«Повість минулих літ» - Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
«Повість минулих літ» - У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.
«Повість минулих літ» - Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!
«Повість минулих літ» - Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості. Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість – велика.
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Раз козі смерть!
- Раз мати родила, раз і умірати.
- Раз ошукаєш, а потім не вдасться.
- Раз тільки козу на лід нагнати можна.
- Раз у рік Великдень.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Задивився, наче кіт на каганець.
- Задихався, наче воза тягнув.
- Задумався, як собака на човні.
- Зажерливий, як свиня.
- Зажурена, мов у воду опущена.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Двічі на два дорівнює чотирьом, навіть якщо це сказав параноїк.
Віктор Франал. - Двовірш дуже сподобався редакції. Просили тільки скоротити на один рядок.
Лазар Митницький. - Дводумність.
Джордж Оруелл. - Двозначності помножують багатство значень.
Станіслав Єжи Лец. - Де багато любові, там багато помилок. Де нема любові, там усе помилка.
Томас Фуллер.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ринковий механізм: одна банда спонукає до діяльності іншу.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Ринок — молодець: скаче завжди попереду кожного підвищення зарплати й пенсії, а життєвому рівню взагалі дає десять очок наперед.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Рівність — це коли олігарх від жиру не біситься, як «мінімаліст» від мінімальної зарплати.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Розтягування колгоспів довело, що людина — не зовсім суспільна тварина.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Розумна людина на смітник несе пристойні речі — щоб удома не вкрали.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Укрийте мене, укрийте:
Я — ніч, стара, Нездужаю. Одвіку в снах Мій чорний шлях. Павло ТИЧИНА "Пастелі", 1917 - Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —
Обняла востаннє — у моїй душі. Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. Заспівали скрипки у моїй душі. Павло ТИЧИНА "Подивилась ясно...", 1918 - Світає...
Все спить ще: і небо, і зорі безсилі, Лиш птах десь озвався спросоння ліниво Та темний бовван на козачій могилі Про давнє, минуле кричить мовчазливо. Видніє щохвилі.Все спить ще: і небо, і зорі безсилі. Павло ТИЧИНА "Світає...", 1918 — 1919 - У вічну славу Батька і Сина
Й Духа Святого Голуба... Ой зацвіла біла калина Біля Синього Жолоба... Лавро Миронюк "У вічну славу...", 1920 - Як купала мене мати
у любистку, Трусив зорі Див із лану у колиску. Тодось ОСЬМАЧКА "Казка", 1925
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|