Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!
«Повість минулих літ» - Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості. Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість – велика.
«Повість минулих літ» - Коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. Бо той, хто часто читає книги, той з Богом бесідує, або зі святими мужами.
«Повість минулих літ» - Якщо будете жити в любові між собою, і Бог буде з вами, і підгорне від вас ворогів ваших, і будете мирно жити. Та коли в ненависті будете жити, в сварках і міжусобицях, то самі загинете, і землю батьків, і дідів своїх погубите, яку здобули трудом великим.
«Повість минулих літ» - Все в любові відбувається. Заради любові й гріхи розсипаються.
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Полюбить і мене, кого лихо не мине.
- Пізнає свиня своє порося.
- Не з києм ся вирвало, нікому в лоб не дало.
- Де хліб-сіль їли, там будуть і їсти.
- Не ти першитй, не ти і останній.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Боїться, як собака мухи.
- Боїться, як чорт хреста і кадила.
- Борода по коліна, а розуму, як у дитини.
- Борода, як у владики, а сумління, як у шибеника.
- Борода, як у старого, а розуму нема і за малого.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Лінь: звичка відпочивати перш, ніж стомишся.
Жуль Ренар - Логіка — гамівна сорочка фантазії.
Хельмар Нар - Логіка — це питання віри.
Ернест Ешманн - Лотерея — найточніший спосіб обліку оптимістів.
С. Обухів - Люби людство скільки тобі завгодно, але не вимагай взаємності.
Дон-Амінадо
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Чи прикрашають життя людини красиві обіцянки?
Юрій РИБНИКОВ - Скільки важить дутий авторитет?
Юрій РИБНИКОВ - Хто дає поради радникам Президента?
Олексій КАРАТЄЄВ - Чи хтось стереже засіки Батьківщини?
Олексій КАРАТЄЄВ - Якщо існують компетентні органи, навіщо нам некомпетентні?
Олексій КАРАТЄЄВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Лишу я співи про красу,
Забуду власні жалі І з гір високих понесу Народові скрижалі. Олександр ОЛЕСЬ "Лишу я співи про красу...", 1908 - Говори, говори, моя мила:
Твоя мова — співучий струмок. Павло ТИЧИНА "Десь на дні мого серця...", 1914 - А справжня муза неомузена
там десь на фронті в ніч суху лежить запльована, залузана на українському шляху. Павло ТИЧИНА "Плуг", 1920 - За всіх скажу, за всіх переболію,
я кожен час на звіт іду, на суд. Павло ТИЧИНА "За всіх скажу...", 1922 - Немов той Дант у пеклі,
стою серед бандитів і злочинців, серед пузатих, ситих і продажних, серед дрібних, помстливих, тупоумних, на купі гною жовчного, що всмоктує, затягує на дно: співай, поете, з нами в тон! Стою — мов скеля, непорушний. Павло ТИЧИНА "Відповідь землякам", 1922
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Жінки, не любіть холостих, вони других жінок не полюбили – і вас не по люблять, не любіть розлучених, свою покинули – і вас покинуть.
Любіть одружених, свою дружину люблять – і вас будуть любити. Так давайте за це і вип'ємо! - Давайте вип'ємo за любов, а хто не може – той за дружбу!
- Сонце роздягає дівчину до купальника.
Так вип'ємо ж за те, щоб наші очі горіли яскравіше за сонце! - Давайте вип'ємо за поцілунок. Бо його придумав чоловік, тому що не знайшов іншого способу закрити рот жінці.
- За нас, жінок шаленої краси!
Хто нас не бачив, хай їм повилазить! Повиздихають ті, хто нас не захотів! І плачуть ті, кому ми не дістались!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|