Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Уражу ластиря - i розпорошуться вiвцi.
Євангеліє від св. Марка - Авва-Отче, - тобi все можливе: пронеси мимо мене цю чашу...
Євангеліє від св. Марка - I, прийшовши, пiдiйшов вiн негайно та й каже: "Учителю!" i поцiлував Його. (Iудин поцiлунок.)
Євангеліє від св. Марка - Для Бога нема неможливої жодної речi!
Євангеліє від св. Луки - Слава Богу на висотi, i на землi мир, у людях добра воля!
Євангеліє від св. Луки
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Поможе, як умерлому кадило.
— Не поможе воронові мило, а вмерлому кадило.
- І святий Боже нічого не поможе!
— Ані свяченою водою не відхрестишся (або: Не скропиш цього свяченою водою).
- Не поможе, милий Боже, і воскова свічка.
- Як візьмуть на мари, та понесуть до ями.
- Забуть ласощі, моркву і цибулю, а за гірку твою працю, візьми під ніс дулю.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Виє, як пес.
- Виє, як собака в гречці.
- Визвірився, як собака.
- Вийде воно, як слива на воді.
- Вийде, як камінь з води.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- І помилки робив я неминучі, І сто разів зривався я із кручі, Завжди мене мій рятував народ.
Іван Кочерга. - І розділові знаки можуть довести до точки.
Володимир Красовський. - І сама цнота не уникає подряпин наклепу.
Вільям Шекспір. - І собака в столиці гавкає центральніше.
Станіслав Єжи Лец. - І т. д. — скорочення, яке натякає на те, що ви знаєте більше, ніж насправді.
Леонард Луїс Левінсон.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо ми походимо від мавпи, то де докази, що ти не верблюд? Микола СЛЬОЗКО
- Якщо не хочеш нічого зробити, берися за все зразу.
Іван МЕЛЬНИК - Якби не гуси, занепад Римської імперії почався б набагато раніше.
Валентин ШУЛЬГА - Історик: тип, який без усякого сорому описує події, свідком яких ніколи не був.
Валентин ШУЛЬГА - Історичний парадокс: спочатку з’являються палиці і лише згодом – колесо, в яке слід їх вставляти.
Валентин ШУЛЬГА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Старий московський централізм виступає тут ще раз перед нами під маскою більшовизму.
Михайло Грушевський
"Очищення огнем", 1918 - З прокляттям в небо устає
новий псалом залізу.
Павло ТИЧИНА
"Псалом залізу", 1920 - Та страшно, страшно жить минулим...
Будучина — сліпий туман -
Над мертвих днів глухим намулом
Ховає вогники оман.
Євген МАЛАНЮК
"Лист", 1923 - Ні, ні! Прийдешнє — не казарма,
Не цементовий коридор!
Максим Рильський
"Ні, ні! Прийдешнє — не казарма...", 1923 - Харків, Харків, де твоє обличчя?
До кого твій клич?
Угруз ти в глейке многоріччя,
темний, як ніч.
Павло ТИЧИНА
"Харків", 1923
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
