Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як байка, так і життя: цінується не за тривалість, а за зміст.
СЕНЕКА - Як же свідомість прикріплюється до тіла?
Арістотель - Якби нам змовитися про те, щоб жінок не чіпати,—
Жінки самі, клянуся, чіпати б почали нас.
Овідій - Якби тебе усиновив цар, твоя зарозумілість не знала би меж. Чому ж ти не пишаєшся свідомістю, що ти син Божий?
Эпіктет - Якщо ви осягли мистецтво радіти кожній миті, то ви багато чому навчилися.
Абул Азад
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Підпускає Москаля (до жінок підлазить, або бреше).
- Пре якогось тумана! — Напустив туману!
- Потилиця глибока (брехливе).
- Кулі ллє (бреше, боїться).
- Він бреше, а ти побріхуєш.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Добрий, як собака.
- Довга рука, як у попа.
- Довга, як миля козацька.
- Довгий, як жердка.
- Довгий, як тичка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мемуари краще писати замолоду, на свіжу пам'ять.
Олег Келлер. - Мемуари маріонетки: "Моє засмикане життя".
Цаль Меламед. - Мемуари часто розповідають про життя, яке мемуарист хотів би прожити.
Александр Кумор. - Мемуарист пам'ятав усе до останніх дрібниць. Він не пам'ятав тільки, де загубив рукопис своїх мемуарів.
Еміль Кроткий. - Мені байдуже, що про мене говорять за моєю спиною, доки про мене говорять неправду.
Авраам Лінкольн.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Нове життя нового прагне слова.
Максим Рильський. - Новий гриф на документах: "Цілком прозоро. Тільки для своїх".
Володимир ШАМША - Новим Марксом стане той, хто створить теорію кланової боротьби.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Номенклатурний Баран, а зумів прихватизувати вівцеферму.
Леонід ЗАБАРА - Номенклатурні боги! Спускайтесь з небес - народ піднявся з колін!
Леонід ЗАБАРА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- — Червона калиночко, чого в лузі стоїш?
Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?
— Сухи не боюся, ягід не жалую,
Стала та й думаю,
Як зацвісти маю.
Народна пісня - Ой казав же ти, кленів листочку,
Що не будеш падати,-
А тепер падеш, земельку криєш,
Тяжку зимоньку чуєш.
Весільна пісня - Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,
Ні моя дунайськая вода твоїх козаків не забрала.
Їх турки не постріляли, не порубали,
До города-царя в полон не забрали.
Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,
Що твоїх козаків у себе не виділи.
"Дума про розмову Дніпра з Дунаєм" - Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвіли і солов'їв навели.
Григорій СКОВОРОДА
"Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр. - Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як болить моє серце, а сльози не ллються.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1819
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
