Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Мудра порада ліпше багатьох рук, і мудрий ліпше дужого.
Діодор - Ні коня без вуздечки не втримати, ні багатства без розуму.
Піфагор - Коли запитали Біонта, хто добрий дорадник, той відповів: "Час".
Піфагор - Перемагати в боях й простодушним не раз доводиться, розумом й мудрістю ж здолати лише ті можуть, хто добре думати здатні.
Аристід - Поради інше є не що як брак розуму. Бо не відаючи, що робити маємо, а чого не маємо, потребуєм поради.
Аристотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
- Не дурний крук (ворон), щоб впустив з рук.
- Не жалій вухналя, бо підкову згубиш.
- Не жалій ухналя ', бо й підкову згубиш.
- Не журись, та за діло берись.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Буває, жінка перетворює овес на пшеницю, а часом -навпаки.
- Буває - і на полі рожа виростає.
- Був би сад, а солов'ї прилетять.
- Був кінь, та з'їздився.
- Був колись горіх, а тепер - свистун.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Радіо — театр уяви.
Джек Сміт. - Радіо — це вулик, у якому гуде цілий світ.
К. Евон. - Радіо — чудовий винахід, що дозволяє людям, яким нема чого сказати, сказати це людям, які їх не слухають.
NN - Радіо — щось більше, ніж телебачення без бачення. Незрозуміле, але факт.
Яніна Іпохорська. - Радіо будить думку. Навіть тоді, коли дуже хочеться спати.
Еміль Кроткий.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Людина не так прагне правди, як своєї правоти.
Андрій КОВАЛЬ - Пекельне полум’я єресі часто спалахує від Божої іскри.
Андрій КОВАЛЬ - Удача на боці тих, хто в неї вірить.
Андрій КОВАЛЬ - Головне – вчасно зупинитись, особливо, якщо досягнув фінішу.
Андрій КОВАЛЬ - Життя гарно вчить, коли вивчаєш його зі зброєю в руках.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Стоїть в селі Суботові...", 1845 - Я в чужині загибаю,
По чужині блуджу,
За своєю родиною
Білим світом нуджу.
Яків ГОЛОВАЦЬКИЙ
"Туга за родиною", 1846 - І встане Україна з своєї могили і знову озоветься до всіх братів своїх Слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позастанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у Хорутан, ні у Сербів, ні у Болгар.
Микола КОСТОМАРОВ
"Книги битія українського народу", 1846 - І Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою в Союзі Слов'янськім. Тоді скажуть всі язики, показуючи на те місто, де на карті буде намальована Україна: "От камень, его же не брегоша зиждущиї, той бисть во главу угла".
Микола КОСТОМАРОВ
"Книгa битія українського народу", 1846 - Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи ми ще зійдемося знову?", 1847
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
