Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Iстина спалює i нищить усi стихiї, показуючи, що вони лише тiнь її.
Григорій СКОВОРОДА - Шукаємо щастя по кражах, столiттях, а воно скрiзь завжди з нами; як риба у водi, так i ми в ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяяння – вiдчини лише вхiд у душу свою.
Григорій СКОВОРОДА - Математика, медицина, фiзика, механiка, музика зi своїми сестрами – м глибше їх пiзнаємо, тим сильнiше палять серце наше голод i спрага.
Григорій СКОВОРОДА - Невже ти не чув, що сини вiку мудрiшi вiд синiв дня?
Григорій СКОВОРОДА - Не розум вiд книг, а книги вiд розуму створилися.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Наука в ліс не йде (тілько в голову).
— Наука не йде в ліс, а в ніс. - Наука не йде на бука, на те коня кують, щоб не спотикався.
- Не в череві учаться.
- За цю науку, цілуйте батька й матір в руку.
- Науки не від ліса забігти.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пливе, мов лебідка (мов лебідь).
- Пливе, як жаба.
- Плигає, як коза.
- Плює, як верблюд.
- Плямкає, як свиня.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Для старого Рокфеллера видавали спеціальну газету, заповнену вигаданими новинами. Деякі країни в змозі видавати такі газети не тільки для мільярдерів, але для всього населення.
Станіслав Єжи ЛЄЦ - Є думки чоловічі, жіночі і невизначеного роду. Останні — не діти двох перших. Звичайно їх підкидають загорнутими в газету.
Станіслав Єжи ЛЄЦ - Є люди, що не вірять навіть прогнозам державного метеорологічного інституту, якщо не прочитають їх у своїй газеті.
Карел Чапек - Єдиний критерій якості газети — її тираж.
Вільям Рандолф Херст - Жодна поважаюча себе риба не дозволить, щоб нїї загорнули в цю газету.
Майк РОЙКО
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ідоли байдужі: їм все одно, хто їм б’є поклони, і на політичній арені чесність найчастіше зазнає по¬разки.
Юрій РИБНИКОВ - Найкращі мрії ті, що залишаються мріями.
Юрій РИБНИКОВ - Чи можемо ми захистити старих, якщо немає захис¬ту від парламенту ?
Юрій РИБНИКОВ - Народу обіцяють пряник, а підкорюють батогом.
Юрій РИБНИКОВ - Чи безпечно говорити про те, що було ?
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна.
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Апологети писаризму", 1926 - Хіба тебе не захоплює сьогодні хоч би та ж ідея відродження твоєї нації?
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Вальдшнепи", 1927 - Бо тінь журби української впала і мені на плечі...
Микола КУЛІШ "Народний Малахій", 1928 - На московському кумачі України самостійної не вишити!
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Українче, спізнай самого себе!
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|