Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Вітер підтримує вогонь, але вітер його ж і гасить.
ОВІДІЙ - Влада надає словам відбиток правди.
Менандр - Власне розуміння доброчесності та вад — найголовніше. Якщо цього розуміння немає, усе стає хитким.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Вмерти за волю шляхетніше, ніж жити в тіні слабкої покорності.
Джебран Халіль Джебран - Вовку не доручай стерегти беззахисних овець.
ОВІДІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Жалує, як собака палку.
- Жаринка, що для всіх палала, золою стала.
- Жартувала баба з колесом, доки у спицях застряла.
- Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.
- Жартуй, глечику, доки не луснув.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Мне, як гостець діда.
- Мне, як сліпий торбу (онучу).
- Мне, як швець шкіру.
- Мов варом обдало.
- Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Як імідж не змінюй, а менталітет усе одно видасть.
Гермоген Новодєвичий. - Як керують світом і розпалюють війни? Дипломати брешуть журналістам і вірять своїй же брехні, читаючи її в газетах.
Карл Краус. - Як легко відівчитися думати, коли можна говорити все.
Володимир Колечицький. - Як много важить слово,
Одно сердечне, теплеє слівце!
Іван Франко. - Як не горю — я не живу.
Як не люблю — я не співаю.
Але цього я ще не знаю,
Бо завжди я —
Як полум'я.
Павло Тичина.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хто довіряє жінкам, той їх недооцінює.
Роман КОВАЛЬ - Корупція врятує нас, адже вона протистоїть проникненню західного капіталу.
Роман КОВАЛЬ - Східняки і галичани – два боки однієї медалі.На жаль, не найвищої проби.
Роман КОВАЛЬ - Творець – національний, споживач – безнаціональний.
Роман КОВАЛЬ - У поверхових людей глибинних вад немає.
Роман КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ще хлюпочуть шептаннями — вина.
Виноградними плямами — ночі,
і круглявіють бедра в невинності
спрагою видив дівочих.
Вадим ЛЕСИЧ
"Кінець літа", 1965 - Ми вдвох, колись,
гасили сонце
і поцілунками
в далеку праніч
засвічували зорі.
Юрій КОЛОМИЄЦЬ
"Лесі", 1968 - Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю:
в краєвиді його таємничім
себе шукаю.
Богдан РУБЧАК
"Пісня для Мар'яни", 1967 - Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло,
коли до заходу топився смолоскип; —
незнаним гостем до твойого тіла.
Богдан БОЙЧУК
"Мандрівка тіл", 1967 - Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста,
Душа, недавно дика і пуста,
Знов жити і любити хоче.
Марина ПРИХОДЬКО
"Пахуче й густо поростають ночі...", 1967
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
