Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не за обличчя судіть, а за серце.
Григорій СКОВОРОДА - людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.
Григорій СКОВОРОДА - Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
Григорій СКОВОРОДА - Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.
Григорій СКОВОРОДА - Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Світить, а не гріє.
- Світить місяць, та не гріє.
— ... тільки в Бога дурно хліб їсть.
— Ой місяцю, місяцю! світиш, та не грієш — даремно в Бога хліб їсиш.
- Товста стіна, та не гріє.
- Мало чого не буває!...
— що пяний сказав.
— не буває, що пяний співає.
- Е, не всім то в тебе вдатись!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Синій, як море.
- Синій, як печінка.
- Сипле вишневим цвітом, як снігом.
- Сипле словами, як горохом об стіну.
- Ситий, мов кабан.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найбезпечніше спиратися на опозицію.
Фелікс РАЙЧАК - Найбільше винні — найменш великодушні, це загальне правило.
П’єр Бомарше - Найбільше дорожать власністю бандити. Хіба вони не ризикують заради неї волею і навіть життям?
Жорж ЕЛГОЗІ - Найбільше й найнепомітніше забирають час розмови з друзями; друзі — великі грабіжники часу.
Ф. Петрарка - Найбільше щастя, доступне людині, — любов — має служити джерелом всього піднесеного і шляхетного.
Блез ПАСКАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла.
Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883) - Поки ти чим кому страшний,
Усяк тебе і поважає;
А тільки як-небудь спіткнись,
– Дивись –
Хто й поважав, той лає.
Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883) - На те щука в морі,
Щоб трусивсь карась.
Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883) - Нічого Ослові дорікати...
Лучче б розуму спитати
У того, хто його наймав.
Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883) - Шукають щастя нещасливі.
Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє!
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє —
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Пречиста Діво", 1862 - Чую, що смерть, потайна й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила!
Василь МОВА
"Думи засланця", 1877 - І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Іван ФРАНКО
"Каменярі", 1878 - В затишному раю я води Лети п'ю,
Та тихострунную настроюю мою.
Пантелеймон КУЛІШ
"Рай". 1893 - Одно люблю лиш — забуття,
Спокій, безпам'ятну могилу.
Іван ФРАНКО
"В алеї нічкою літною...", 1896
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
