Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли спитали його: "Де скарб ховаєш?" – простягнув руку, показав на військо й мовив: "У цих!".
Олександр - Наскільки образиш, настільки маєш змогу милістю віддати, та не даєш.
Олександр - Добро творити краще, ніж брати, і милостиня чесніша, ніж набування.
Олександр - Якщо нагодуєш убогого, вважай, себе нагодував. Таку властивість ця річ має: те, що ми даємо, до нас повернеться.
Златоуст - Коли хтось жалівсь йому, що на суді неправого підтримували, він відповів: "Невинні захисту не потребують".
Демосфен
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хоч і мороз припікає, зате комарів немає.
- Хоч кривоніс, аби Бог приніс.
- Хоч малі собачки, але палицю бери замашну.
- Хоч не в лад, та широко ступає.
- Хоч пеньок і трухлявий, а все ж затишок.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
- Такий мороз, аж зорі скачуть.
- То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
- У місячні ночі сніг не тане.
- Як зазиміє, то й жаба оніміє.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Мистецтво перемоги над конкурентом полягає в тому, щоб дивувати його там, де він краще.
Альтенберг Петер - Мистецтво планувати так само цінне, як і уміння ці плани змінювати.
Борис Крігер - Молода людина, які б ні були його достоїнства, ніколи не може піднятися сам по собі: подібно плющеві йому доводиться обвиватися навколо якогось владу імущої або впливової людини.
Пилип Честерфілд - На жаль, іноді керувати означає підганяти ціпком, точно пастух череду.
Роберт Джордан - На завтра вже стільки відклали, що там смітник!
Бенджамін Франклін
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якщо злодій сховається від правосуддя, чи втече він від самого себе ?
Юрій РИБНИКОВ - Бізнесмени для чиновників — золота жила.
Юрій РИБНИКОВ - Кумира створюють, щоб зробити з нього козла від¬пущення.
Юрій РИБНИКОВ - Для нашої еліти — всі двері відкриті.
Юрій РИБНИКОВ - Правду причепурили, — і вона стала красивою брех¬нею.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ой співав би на ввесь голос —
Нікому співати! Пантелеймон КУЛІШ "Старець", 1861 - Віщуванням новим
Серце моє б'ється, — Через край із серця Рідне слово ллється... Пантелеймон КУЛІШ "Заспів", 1862 - Чи довіку ж, браття,
Будемо мовчати? Благословіть мені кобзу Німую узяти! Пантелеймон КУЛІШ "До братів на Вкраїну", 1862 - Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, тільки камінь має. Сидір ВОРОБКЕВИЧ "Рідна мова", 1869 - Кобзо, моя непорочна утіхо!
Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, Голосом правди святої дзвони, Нашу тісноту гірку спом'яни. Пантелеймон КУЛІШ "До кобзи", 1882
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|