Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...найнижча посада буває людинi причиною щастя, коли до неї є природний нахил.
Григорій СКОВОРОДА - Хто спотворює і розтлiває всяку справу? – Неприродженiсть. Хто умертвляє науки i мистецтва? – Неприродженiсть... Вона всякiй посадi внутрiшня отрута і вбивця.
Григорій СКОВОРОДА - Без смаку страва, без очей погляд, без керма корабель, без толку мова, без природи справа... є те саме, що без розмiрiв будувати, без закрою шити..., а без такта танцювати...
- Будь вовк кухарем, ведмiдь м’ясником, а лошак пiд верхівцем. Це справа чесна. Коли ж вовк грає на сопілцi, ведмiдь танцює, а лошак носить поноску, не можна не сміятись. Всяка нешкiдлива непристойність смiшить. А коли вже став вовк пастухом, ведмiдь ченцем, а лошак радником, це вже не жарт, а біда.
Григорій СКОВОРОДА - ...найгірша хвороба – хворіти духом.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Тяжко там украсти, де ґазда сам злодій.
- Не піймавши (або: не побачивши), не кажи, що злодій.
– Не кажи "злодій", поки за руку не схватив.
- Як не зловив, то й до пана не позивай.
- Нехай над ним ворони кракають!
– Щоб на тебе ворони кракали!
- Бодай тебе за серце взяло!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Така пара, як риба з волом.
- Така правда, як блоха кашляє.
- Така правда, як на вербі груші.
- Така твоя правда, як циганська.
- Така честь, як собаці в ярмарок.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найрізнобічнішою буває бездарність.
Григорій Ландау. - Найсерйозніша хиба телевізора в тому, що він не має другої сторінки.
Арт Бухвальд. - Найскладніше з правдою в ті часи, коли все може бути правдою.
Станіслав Єжи Лец. - Найстаріша книга — животрепетна новинка для того, хто ще не читав її.
Семюель Батлер. - Найстрашніша трагедія для поета — коли ним захоплюються, бо не розуміють.
Жан Кокто.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якби так ще й лікували, як уміють ставити діагнози.
Юрій РИБНИКОВ - Першій молодості бракує досвіду, другій — сил.
Юрій РИБНИКОВ - У похилому віці ставати на коліна перед жінками не¬безпечно.
Юрій РИБНИКОВ - Якщо всі стануть вегетаріанцями, овочі коштувати¬муть дорожче за м’ясо.
Юрій РИБНИКОВ - Життя стає подвигом, коли немає здоров’я.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Любити далеку царівну куди легше, ніж ближнього.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954 - Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу, —
Чому ж у щирості вбачаєш крамолу?
Василь СИМОНЕНКО
"Пильному", 1962 - Як не крути,
на одне виходить,
слід би катюгам давно зазубрить:
можна прострелити мозок,
що думку народить,
думки ж не вбить!
Василь СИМОНЕНКО
"Як не крути...", 1964 - Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Василь СИМОНЕНКО
"Ти знаєш, що ти — людина?", 1964 - Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?
Василь СИМОНЕНКО
"Гей, нові Колумби й Магеллани...", 1964
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
