Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Серце мудрого — по праву сторону, а серце дурного — по ліву.
Екклесіаст - Скаржитися на неприємну річ — значить подвоювати зло; глузувати з неї — значить знищити її.
КОНФУЦІЙ - Скромність — мати великих діянь.
Оноре де БАЛЬЗАК - Слово, керуючись яким, можна прожити все життя — поблажливість.
КОНФУЦІЙ - Сміливий у справі слів не злякається.
Софокл
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Потрібний, як зайцеві другий хвіст.
- Потрібний, як на лазні гудок.
- Потрібні ті гості, як дірка у мості.
- Потрібно учиться — завжди пригодиться.
- Потрошку, Мошку, — більше набереш.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Зоставсь, як на цідилці (попався в брехні).
- Зоставсь, як у полі вітер.
- Зробив два білих, а третій, як сніг.
- Зробив поспіх, як на сміх.
- Зробив, що й чорт не розбере.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час. Олександр Олесь "Ти не прийшла", 1913 - Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов. Павло Тичина "Десь на дні мого серця…", 1914 - Не дивися так привітно,
Яблуневоцвітно. Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться. Павло Тичина "Не дивися так привітно…", 1918 - Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду – і, може, більше не прийду. Максим Рильський "Яблука доспіли, яблука червоні!", 1918 - На порозі гість веселий –
Дощ блакитний, весняний… Хто постелю нам постеле У світлиці запашній? Максим Рильський "На порозі гість веселий…", 1919
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Тому, хто не має обличчя, імідж не допоможе.
Володимир ШАМША - Тонучий державний корабель першою покидала злочинна кают-компанія.
Леонід ЗАБАРА - Транспарант: «Закiнчимо перебудову достроково!»
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Треба мати умови, щоб змалювати ж вiдсутнiсть.
Богдан ЧЕПУРКО - Тривожить не те, що діти не такі, як ми, а те, що вони ніякі.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить. Дзвенить земля, як кований копит. Зима прийде — і серця не обманить. Максим РИЛЬСЬКИЙ "Людськість", 1929 - Чекає осінь винозора,
од багру й золота ясна: Як грона винні в неї груди, уста ж, мов келихи вина. Богдан Кравців "Чекає осінь", 1933 - Горять скрипки в весільній брамі,
на ній стобарвний прапор дня. Іду в захопленні й нестямі, весни розспіваної князь. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Князь", 1934 - Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "На шляху", 1934 - Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Богдан-Ігор АНТОНИЧ "До весни", 1934
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|