Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не кожного задоволення бажати належить, а тільки корисного.
Демокріт - Батьківська доброчесність – для дітей чудовий приклад.
Демокріт - Хто не торкався справ лихих, не є доброчесним. Доброчесний – хто вкусив гріха й солодощів і справ лихих, та утримався від них через час певний.
Антифон - Як від рабства вільним хочеш бути, себе від рабства звільни. Позбався прагнень – вільним станеш.
Епіктет - Народженому в роду доброму – сором жити з ганьбою.
Софокл
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У того, хто мерзне, теплий одяг на думці, у голодного — хліб. (кит.)
- Учитись — однаково, що гребти проти течії: тільки перестав — і тебе понесло назад. (кит.)
- Хмизу багато — багаття високе, людей багато — рішення мудре. (кит.)
- Язик — як та сокира: може вбити. (кит.)
- Якщо синів поженив, а дочок заміж повіддавав — вважай, що найголовніше в житті зроблено. (кит.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Очі голубі, як небо.
- Очі світяться, як вогники.
- Очі сині, як весняне небо.
- Очі сині, як волошки в житі.
- Очі сірі, як у кота.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- АКСІОМА АДЛЕРА:
Мова — це єдине, що відрізняє нас від нижчих тварин і від бюрократів.
- Аксіома: кількість варіантів події дорівнює кількості свідків.
Цаль Меламед. - АКСІОМА ДЖОНА ФОН НЕЙМАНА:
Нема ніякого сенсу досягати точності, якщо ви не розумієте того, про що говорите.
- Актор стає собою тільки тоді, коли зображує іншого.
Еміль Кроткий. - Актор хвилювався, виконуючи в радіопередачі роль морського прибою.
Еміль Кроткий.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Перш, ніж пропонувати своїй коханій руку та серце, ти спочатку скажи — що ти можеш запропонувати їй конкретно.
Олександр ПЕРЛЮК - Перше бажання юрби — створити кумира, друге — стягнути його з п’єдесталу.
Юрій РИБНИКОВ - Перший млинець кавалком. Другий — цілою макітрою.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ - Перший постріл завжди раптовий.
Тарас БЕДНАРЧИК - Питаєте, що буде після люстрації? Те ж, що і завжди, — реабілітація.
Володимир ШАМША
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Лучче умерти, як з немилим жити.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1813 - Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1813 - За Немань іду,Ой коню, мій коню,
Заграй підо мною,
Дівчино, прощай!
Степан Писаревський
"За Немань іду", 1820- Козаченьку,
Бурлаченьку,
Зелений барвіноньку!
Сватай мене дівчиноньку!
Левко БОРОВИКОВСЬКИЙ
"Вивідка", 1834
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
