Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто зло ричить на батька або матiр, нехай смертю помре.
Євангеліє від св. Марка - Мавши очi - не бачите, i мавши вуха - не чуєте. I не пам'ятаєте.
Євангеліє від св. Марка - Майте сiль у собi i мир мiж собою.
Євангеліє від св. Марка - Камiнь, що його будiвничi вiдкинули, той нарiжним стане каменем.
Євангеліє від св. Марка - Вiн є Бог не мертвих, а живих!
Євангеліє від св. Марка
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Мабуть вже йому рясту не топтати.
– Не буде більше рясту топтати.
– Відтоптав вже ряст.
- Уже на Божій дорозі.
- Ох уже іде путь, — мені на світі не буть.
- Силка маленька, жилка тоненька.
- Його тіло не дасть уже тіні.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Без вітру і листя не ворушиться.
- Без вітру й билинка не шелехне.
- Без вітру з ніг падає.
- Без вітру море спить.
- Без вогню пече.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Коли людина у відчаї, це означає, що вона все ще вірить у щось.
Дмитро Шостакович - Коли ми помремо, ми перетворимося в пісні, і ми будемо слухати один одного і пам’ятати одне одного.
Роб Шеффілд - Коли я чую музику, мені не страшні ніякі небезпеки. Я невразливий. Я не бачу ворога.
Генрі Девід Торо - Люди — як музичні інструменти: їх звучання залежить від того, хто до них торкається.
Вергілій - Людина успішна, якщо вона встає вранці і йде спати вночі, і між цим займається усім, що їй подобається.
Боб Ділан
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Промінь слави навіки смерть гасить.
Семен КЛИМОВСЬКИЙ - Правду злая утроба в світі не з’являє.
Семен КЛИМОВСЬКИЙ - Бути добрим без правди серце неспроможне.
Семен КЛИМОВСЬКИЙ - Бог живе лише в правді, в брехні – біс одвіку,
В кому правда – Господь там, лжа – біс чоловіку.
Семен КЛИМОВСЬКИЙ - Як той може навчати, котрий сам лукавий,
Як він правити може, коли сам неправий?
Семен КЛИМОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Лиш боротись, значить, жить...
Vivere memento!
Іван ФРАНКО
"Vivere memento!", 1883 - Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Леся УКРАЇНКА
"Соntra spem spero!", 1890 - Не давайтеся ж у руки
Катам України,
Не давайтеся на муки,
Бийтесь до загину!
Василь МОВА
"Заповіт засланця", 1890 - Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда і надія!
Леся УКРАЇНКА
"Сон", 1891 - Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
Леся УКРАЇНКА
"Досвітні огні", 1892
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
