Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не бійся змій, страшись жінок.
апостол Павло - Не вмiти переносити бiднiсть — соромно, не вмiти позбутися її працею — ще бiльш соромно.
Перiкл. - Не держава — де владикою один.
Софокл. - Не дуже будь праведним і не надто мудрим — навіщо тобі жахатися?
Екклесіаст - Не заздри тим, котрі творять беззаконня.
Володимир Мономах
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Злі то двері, котрі будь-який ключ відмикає.
- Здобуте без праці не цінується.
- З дуги оглоблі не майструють.
- З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить.
- З дурнем пива не звариш.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Занедужала, як згоріла.
- Запишався, як кобила до будяка.
- Запишався, як кошеня в попелі.
- Заплетена, мов у віночку.
- Заправив, як дурень за батька.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Ми — жертви чуми двадцятого століття, але це не Чорна Смерть, але Сіре Життя.
Олдос Хакслі - Ми були людьми, про яких не писали в газетах. Ми жили в прогалинах і на полях аркушів. Це давало нам більше свободи. Ми жили в проміжках між історіями.
Маргарет Етвуд - Ми все вже з’ясували, окрім того як жити.
Жан-Поль Сартр - Ми всі живемо в палаючому будинку. Пожежникам зателефонувати не можна. Виходу немає. Нам залишається лише спостерігати з вікна другого поверху, як горить наш будинок.
Теннессі Вільямс - Ми думаємо, що Бог бачить нас зверху — але він бачить нас зсередини.
Жильбер Сесброн
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій.
Симон ПЕТЛЮРА - Шукайте правди в своїй громаді.
Симон ПЕТЛЮРА - Наша сила – в єдності, а порука успіху наших змагань – в державній слухняності!
Симон ПЕТЛЮРА - Справа здобуття української державності – це справа нації української, а не якогось класу чи партії.
Симон ПЕТЛЮРА - Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю.
Симон ПЕТЛЮРА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті, Марніє, в'яне, засиха, — Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає, По-людськи вільно віддиха, І того дива золотого Зазнає щастя молодого, БАЖАНого, страшного того Гріха! Іван ФРАНКО "Чого являєшся мені...", 1896 - Краса жінки не повинна бути лише на те, викликувати любов...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Царівна", 1896 - Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання! Незгоєні рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання. Іван ФРАНКО "Зів'яле листя" ("Епілог"), 1896 - Я не тебе люблю, о ні,
Люблю я власну мрію, Що там у серденьку на дні Відмалечку лелію. Іван ФРАНКО "Я не тебе люблю, о ні...", 1896 - Широке море, велике море,
Що й кінця не видати, Та в моїм серці ще більше горе: Я навік її втратив. Іван ФРАНКО "Зелений явір, зелений явір...
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|