Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Розумом можна вдачу набути, вдача ж розуму не здобуває.
Демонакс - Коли думаєш, поміркуй спершу про колишнє і приклади те до нинішнього, тож усе неявне відразу виявиться.
Сократ - Як бачення над усім єством царює, так і мудрість – над усією благодаттю.
Соломон - Мудра порада ліпше багатьох рук, і мудрий ліпше дужого.
Діодор - Ні коня без вуздечки не втримати, ні багатства без розуму.
Піфагор
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пошли дурного, а за ним другого.
— ... та й сам і третій іди.
— Пошли дурня, й сам будеш дурень.
- Заставили чоловіка моркву стругати.
- Є і в тебе кибіть — на печі сидить!
- Кому кибіть — на печі сидіть, а кому не кибіть, то і з печі летіть.
— Як кому кибіть на печі сидіть, а як кому кибіть під піччю.
- Як тяма є.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розумний, як Сидорова коза.
- Розумний, як твого батька діти.
- Розумний, як Федькова кобила.
- Розходився, як драний постіл.
- Розходився, як холодний самовар.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найсмiшнiше бажання — це прагнення подобатися всiм.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Найсправедливіші закони не спасуть від беззаконня, коли до влади приходять мерзотники.
Е. Севрус - Найсуворіші люди відступають від своєї суворості, коли вона стає несумісною з їх власними інтересами.
Лесаж - Найчастіше буває так: чим менше відчуваєш страх, тим менше небезпеки.
Тіт Лівій - Найшвидший спосіб закінчити війну — зазнати поразки.
Джордж Орвел
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Птиця радіє весні, а немовля – матері.
Володимир МОНОМАХ - Над усе шануйте гостя, відкіля б він не прийшов: чи простолюдин він, чи знатний, чи посол.
Володимир МОНОМАХ - Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, того навчайтеся.
Володимир МОНОМАХ - Повинність мужа справляйте, як вам Бог пошле.
Володимир МОНОМАХ - Божа охорона ліпша людської.
Володимир МОНОМАХ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —
Обняла востаннє — у моїй душі.
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі.
Павло ТИЧИНА
"Подивилась ясно...", 1918 - Світає...
Все спить ще: і небо, і зорі безсилі,
Лиш птах десь озвався спросоння ліниво
Та темний бовван на козачій могилі
Про давнє, минуле кричить мовчазливо.
Видніє щохвилі.Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.
Павло ТИЧИНА
"Світає...", 1918 — 1919 - У вічну славу Батька і Сина
Й Духа Святого Голуба...
Ой зацвіла біла калина
Біля Синього Жолоба...
Лавро Миронюк
"У вічну славу...", 1920 - Як купала мене мати
у любистку,
Трусив зорі Див із лану
у колиску.
Тодось ОСЬМАЧКА
"Казка", 1925 - Тож п'яній і п'яній, княгине, —
Поки сонце ще ходе рано,
Поки небо твоє ще синє,
Веселись, моя ладо!
Олекса Стефанович
"Осіннє", 1929
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
