Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Небуття — ніщо, буття — мука.
Аполлоній Тіанський - Невігластво робить людей сміливими, а роздуми — нерішучими.
Фукідід - Невідоме лихо завжди вселяє більше страху.
Публій Сір - Немає нічого більшого, що тіснило б і підкоряло душу, ніж любов до багатства. Немає нічого гіднішого й шляхетнішого презирства до грошей.
ЦИЦЕРОН - Немає нічого поганого в тім, щоб зазнати змін, як немає нічого хорошого в існуванні завдяки їм.
Марк АВРЕЛІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч одвірка ламай, а з хати виходь.
- Хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо.
- Хоч піду до їх, та не піду в двір; хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл; хоч сяду за стіл, та не буду їсти.
- Хоч плач, пане, а коса не бере.
- Хоч пнем по сові, хоч совою об пень.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Кричить, реве наче ведмідь
- Кричить, як з шкури вилазить.
- Кричить, як ошпарений.
- Кріпиться, наче диня на морозі.
- Кров, наче водиця.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Корова: істота, що пережовує пейзаж.
Мечислав Шарган - Король — перший слуга і перша посадова особа в державі.
Фрідріх Великий - Король може зробити свого підданого кавалером, маркізом, герцогом, принцом, але зробити його чесною людиною – вище його влади.
Роберт Бернс - Король, що любить задоволення, звичайно не такий небезпечний, як той, хто любить славу.
Ненсі Мітфорд - Короткозорий зустрічає менше знайомих, зате частіше розкланюється.
Славомир Врублевський
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чоловікові дай волю — сяде на шию. Жінці дай волю — із шиї не злізе.
Віктор ІГНАТЕНКО - Чому народні обранці не скидають темних окулярів, коли говорять про добробут виборців?
Йосип БІЛОСКУРСЬКИЙ - Чому наявність свободи слова — неодмінна приналежність демократії, а наявність розуму — ні?
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Чубайс міг запросто вирубити будь-кого!
Борис РЕВЧУН - Шановна наша владо! Якщо ти не в змозі виконати своїх обіцянок, то виконуй хоча б заповіді Божі!
Йосип БІЛОСКУРСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Що наша Вкраїна
Стала шляхті раєм,
А ми, її рідні діти,
По степах блукаєм.
Пантелеймон КУЛІШ
"Дунайська дума", 1862 - Тихо Дунай, тихо
Жовті піски миє.
Як згадаю Україну,
Серденько заниє.
Пантелеймон КУЛІШ
"Дунайська дума", 1862 - Єсть у світі правда чиста,
І добро, і воля -
Іззивай їх, моя думо,
На ріднеє поле.
Пантелеймон КУЛІШ
"Сам собі", 1862 - Удосвіта встав я... темно ще надворі...
Де-не-де по хатах ясне світло сяє,
Сяє ясне світло, як на небі зорі...
Дивуюсь, радію, у серця питаю:
"Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?"
Пантелеймон КУЛІШ
"Заспів", 1862 - Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Павло ЧУБИНСЬКИЙ
"Ще не вмерла Україна", 1863
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
