Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо хтось на цьому світі бідний - то буде й на тому, якщо хто багатий тут – то буде і там.
«Повість минулих літ» - Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути.
«Повість минулих літ» - Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
«Повість минулих літ» - У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.
«Повість минулих літ» - Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Гойда, гойда, гойдаша! і кобила і лоша!
- Кобилу продамо, а лошати й так не дамо.
- Дайте бабі кіселя, щоб і баба весела; дайте бабі рибки, стане баба дибки, (як дитя ставлять дибки, щоб уже ходило).
- Дівчина ягода! який у тебе кристаль під носом — як московський патрон.
- Ой гуц гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину).
– Скочила з пенька, плахта рябенька: ой гуц гуца!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Милує, як вовк барана.
- Міцний будь, як сталь — не буде страшна ніяка даль.
- Міцний, як алмаз.
- Міцний, як граніт.
- Міцний, як дуб.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Судження наших ворогів про нас ближче до істини, ніж наше власне.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Супротивник, що прагне відшукати ваші помилки, корисніший за друга, котрий прагне їх приховати.
Леонардо да ВІНЧІ - У нас так багато слів для стану душі, і так мало — для стану тіла.
Жанна Моро - Учитися дозволено й у ворога.
ОВІДІЙ - Фрейд з душі зробив друге тіло, здоровенний шматок плоті.
Кароль Іжиковський
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ситуація в країні під контролем: ні дня без контрольного пострілу.
Флоріан БОДНАР - Сімейна драма: вона щодня готує йому їсти, він все те щодня їсть.
Василь МОМОТЮК - Скажи мені, скільки в тебе грошей, і я скажу, які в тебе політичні переконання.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Скільки б вельможних не карали, жить не можуть, щоб не крали.
Валентина БУГРІЙ - Скільки владу не хвали, а вона ще більше любить хвалитись.
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Душа моя на мить,
На мить одну розквітла
І стала знову, як труна.
Олександр ОЛЕСЬ
"Душа моя...", 1906 - Укрийте мене, укрийте:
Я — ніч, стара,
Нездужаю.
Одвіку в снах
Мій чорний шлях.
Павло ТИЧИНА
"Пастелі", 1917 - Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —
Обняла востаннє — у моїй душі.
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі.
Павло ТИЧИНА
"Подивилась ясно...", 1918 - Світає...
Все спить ще: і небо, і зорі безсилі,
Лиш птах десь озвався спросоння ліниво
Та темний бовван на козачій могилі
Про давнє, минуле кричить мовчазливо.
Видніє щохвилі.Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.
Павло ТИЧИНА
"Світає...", 1918 — 1919 - У вічну славу Батька і Сина
Й Духа Святого Голуба...
Ой зацвіла біла калина
Біля Синього Жолоба...
Лавро Миронюк
"У вічну славу...", 1920
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
