Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Великому призначені й великі іспити.
ЕВРІПІД - Вибираючи богів, ми вибираємо свою долю.
Вергілій - Випадок лови за чуба: він лиш попереду кошлатий, позаду ж лисий зовсім.
Прогавиш — зроду не впіймаєш. - Виправити злу людину неможливо, вона може змінити лише вигляд, але не вдачу.
ЕЗОП - Від багатства народжується перенасичення, а від перенасичення — нахабність.
СОЛОНІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- З гряззю змішав.
- Пропав ні за цапову душу. Наложив головою.
- Нечистий його узяв (пропаде чоловік: утоне, абощо).
- Там і чорту баран (кінець).
- Відданий хліб (добро за добро, зневага за зневагу).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ляпає язиком, як постолом.
- Ляпнув, як болотом в очі.
- Маленька, як горошина.
- Маленьке, як мишеня.
- Маленький, та важненький.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Людей мучать не самі речі, а уявлення, які вони створили собі про них.
Мішель МОНТЕНЬ - Люди – господарі своєї долі.
Вільям ШЕКСПІР - Люди – не те, що гроші: їх одразу не розгледиш.
Лукіан - Люди – твоє власне дзеркало, їх гріхи – відображення твоїх.
Румі - Люди божевільні, і це настільки загальне правило, що не бути божевільним – теж свого роду божевілля.
Блез ПАСКАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Кожен інтелігент, що публічно промовляє: зо сцени, в церкві, в суді, в школі, на зборах, на відчитах і т. ін., обов?язаний промовляти тільки соборною літературною мовою й вимовою.
Іван Огієнко - Добра літературна вимова — то ознака правдивої інтелігентности людини.
Іван Огієнко - Церковні проповідники по містах повинні виголошувати свої казання тільки соборною літературною мовою з доброю літературною вимовою. Тільки по глухих сільських церквах можна проповідувати й місцевою мовою.
Іван Огієнко - Не вільно занадто скоро міняти правопису, бо це понижує загальну „грамотність“ народу.
Іван Огієнко - Кожна культурна свідома нація в даний момент має тільки один правопис, обов?язковий для всіх її племен.
Іван Огієнко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Але ж нація — нація, а не партія.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
"Листи до братів хліборобів", 1926 - Побили себе ми самі.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
"Листи до братів хліборобів", 1926 - Військово-хліборобський, козацько-шляхетський аристократичний клас, що відродився був і сформувався знов за Великого Гетьмана Богдана, — потім був демократією нашою вирізаний і винищений до коріння.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
"Листи до братів хліборобів", 1926 - Єсть історичною неправдою міф про те, що нас на Україні знищили москалі.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
"Листи до братів хліборобів", 1926 - Досліджувати Україну можна з точки погляду легенди або дійсності: так, як хочеться, щоб було, або так, як в дійсності єсть.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
"Листи до братів хліборобів", 1926
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
