Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Немає нічого гіршого, ніж блукати в чужих краях.
Гомер. - Немає нічого дурнішого за дурний сміх.
Катулл. - Немає нічого хиткішого і більш минущого, ніж чарівність могутності, яка на не спирається власну силу.
Таціт, давньоримський історик, 58 – 117 рр. до н.е. - Немає рабства ганебнішого, ніж рабство добровільне.
Сенека - Немає такого закону, що задовольнить усіх.
Катон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не помиряться, як два коти над салом.
- Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило.
- Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.
- Не роззявляй рота, бо сорока влетить.
- Не святий, щоб не зогрішив; не чорт, щоб не зпокутував.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Очепилась, як хвіст.
- Очерет стояв, наче ліс.
- Очі блакитні, як небо.
- Очі голубі, як небо.
- Очі світяться, як вогники.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ті, хто нещасливий, і ті, хто погано спить, звикли цим пишатися.
Бертран РАССЕЛ - Ті, хто хвалить жінок, знають їх недостатньо; ті, хто їх сварить, не знає їх зовсім.
М. - Тіло — це найменше з того, що жінка може дати чоловіку.
Ромен Ролан - Тільки коли він в’їхав на колісниці, всі зрозуміли, що це кучер.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Тільки надумана любов піддається приборкуванню, щира ж не слухає наказів і врятуватися від неї не можна.
А. Дюма
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чи може бути Бог, коли диявол
Смиренні душі легко так вербує?
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921) - Усі вмирають, та не всі
По смерті вічністю живуть.
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921) - Краще в пеклі вікувати,
Ніж дати зайдам панувати.
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921) - Вмерти хто боїться дуже,
Попадає в небуття.
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921) - Найбільший біль – це той, що ми
Його ні з ким не розділили.
Степан ГОРЛАЧ (Письменник, український еміграційний діяч (Канада); р. н. 1921)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Нема в світі кращої одежини, як наша проста свита.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи з хутора", 1861 - Україна — то народ,
А народи не вмирають,
А живуть із рода в род.
Василь МОВА
"Не пустуй, моя голубко", 1876 - Той наймит — наш народ, що поту ллє потоки.
Над нивою чужою.
Іван ФРАНКО
"Наймит", 1876 - Як я люблю безрадісно тебе,
Народе мій, убожеством прибитий,
Знеможений і темністю сповитий,
Що вже забув і поважать себе,
Потративши свої колишні сили...
Як я люблю твої сумні могили,
Україно! Як я люблю тебе!
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"До України", 1878 - Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць та розбишак великих!
Пантелеймон КУЛІШ
"До рідного народу", 1882
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
