Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ніхто не пожне мiцної слави від будь–якого покликання, якщо працю за цим покликанням не вважатиме за найсолодшу, більшу вiд самої слави втiху.
Григорій СКОВОРОДА - ...найнижча посада буває людинi причиною щастя, коли до неї є природний нахил.
Григорій СКОВОРОДА - Хто спотворює і розтлiває всяку справу? – Неприродженiсть. Хто умертвляє науки i мистецтва? – Неприродженiсть... Вона всякiй посадi внутрiшня отрута і вбивця.
Григорій СКОВОРОДА - Без смаку страва, без очей погляд, без керма корабель, без толку мова, без природи справа... є те саме, що без розмiрiв будувати, без закрою шити..., а без такта танцювати...
- Будь вовк кухарем, ведмiдь м’ясником, а лошак пiд верхівцем. Це справа чесна. Коли ж вовк грає на сопілцi, ведмiдь танцює, а лошак носить поноску, не можна не сміятись. Всяка нешкiдлива непристойність смiшить. А коли вже став вовк пастухом, ведмiдь ченцем, а лошак радником, це вже не жарт, а біда.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Куди орли літають, туди сорок не пускають.
- Куди серце лежить, туди й око біжить.
- Куди тобі кисіль їсти: ти й квашею замазався.
- Кудкудак за п'ятак, кукуріку за копійку.
- Кудкудахкає на току, а яйце знесла в кропиві.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Скучає, мов собака за києм (палицею).
- Слаба стала, як риба в'яла.
- Слабкий, як учетверо мотузок.
- Слизька, як опеньок.
- Слизький, як циганська дитина.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Людина щаслива, лише коли вона на своєму місці.
Люк де ВОВЕНАРГ - Людина, що говорить те, що думає, — кінчена людина; а людина, що думає те, що говорить, — закінчений ідіот.
Рольф Хоххут - Людина, що знає "як", завжди знайде роботу; а людина, що знає "чому", буде її начальником.
Дайана Рейвіч - Людина, що розорилася, може перерахувати своїх друзів на мізинці однієї руки.
Амер. - Людина, якій поталанило, — це людина, що робила те, що інші лише збиралися робити.
Ж. Ренан
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Бути і не звершувати Буття – для нації гріх найвищий.
Валентин МОРОЗ - життя втрачає сенс.
Валентин МОРОЗ - Україна живе завдяки логіці одержимості.
Валентин МОРОЗ - Людина, позбавлена вміння самостійно розрізняти добро і зло, стає вівчаркою, яка запалюється гнівом тільки з наказу.
Валентин МОРОЗ - Істина конкретна. Істина – національна.
Валентин МОРОЗ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Коли німують людські живі душі,
тоді і роси кам'яніють на зелі, а очі в молоді, немов од суші, мертвіють, облітають навесні. Тодось ОСЬМАЧКА "Сонет", 1929 - Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою. Вона, як сніг на вітах, умирилася, Вона, як сніг на вітах, і осиплеться. Володимир СВІДЗИНСЬКИЙ "Холодна тиша", 1932 - Листя пада, мов золото,
Крок дзвенить насторожено... Я надвоє розколотий, Я стократ розтривожений. Михайло СИТНИК "Осінь", 1946 - Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу про самоту і про тривогу, про дні, яких я не лічу, про дивовижну німоту без слів та звуків, про нечулу німу, глуху, пусту, пусту — що серце далечі жахнулось. Оксана Лятуринська "У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай! - Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів? - Укриваймося сонцем і літнім дощем,
Диво-росами, степом налитим, Укриваймося сіном, жіночим плечем — Вороги ж наші, браття, Нехай укриваються плитами! Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ - Мисливець піймав куріпку і хотів засмажити її та з'їсти. Але куріпка стала його благати: "Не вбивай мене! Я приведу тебе у те місце де живе багато куріпок".
І відповів їй мисливець: "Зараз ти помреш від моєї руки, тому що зраджуєш ти на смерть своїх ближніх та своє плем'я!" Давайте ж вип'ємо за те, щоб зрадників завжди зневажали не тільки друзі, але й вороги.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|