Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Тож живіть мудро — прагніть до задоволення.
Епікур. - Той, хто живе повсюди, не живе ніде.
Марціал. - Той, хто користується своїм правом, не порушує нiчийого права.
Правило римського права. - Той, хто розв'язує терор над іншими, сам перебуває у постійному страху.
Клавдій Клавдіан. - Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти.
Сократ.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Дереться горло — чи би спало, чи би жерло.
- Як би Бога не боявся, то й на двоє б перервався (позіхає).
- Оце позіхає!
– ... нехай сам здихає, (не треба на нікого позіхати — треба закривати рот.
- Не треба теж ні на кого потягатись — умре той; треба потягатись на печі, або на грубі).
- А в солому!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- П'є горілку, як воду.
- П'є, як у лазні у піч ллє.
- П'є, як швець.
- Пилка, як сокира, хоч дрова коли.
- Пильнуй, як ока.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Бути рабом страху — найгірший вид рабства.
Бернард ШОУ - В абстрактній любові до людства любиш майже завжди одного себе.
Ф.М. Достоєвський - В дійсності нація велична не тоді, коли вона складається з великої кількості думаючих, вільних та енергійних людей, а коли думка, воля та енергія підкорені ідеалу вищому, ніж у середнього члена суспільства.
М. Арнольд - В долі немає випадковостей; людина швидше створює, аніж зустрічає свою долю.
Лев ТОЛСТОЙ - В жилах московського народу тече щонайменше 80 % азійської крові.
М. Покровський
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Принцип демократичного централізму: як скаже начальство, так і буде.
Юрій РИБНИКОВ - Природні катаклізми — це коли природа «віддячує» людству за егоїзм.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Про те, як чиновники слугують народу, видно з їхніх банківських рахунків.
Олександр ПЕРЛЮК - Пробачаючи одну зраду, чи не провокуємо ми іншу?
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Проблем багато... Але для хабарників — це не проблема!
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не може древо ледаче давати плоду доброго.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1890 - І западе в живі серця
За правду обида,
До жорстоких катів мерця
Сплодиться огида.
Василь МОВА
"Заповіт засланця", 1890 - Тут одна лиш стежка бита
Вас до правди доведе.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Та й хіба ж для мишей бідних
Конституції нема?
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Лис іде, як мокра курка,
Вовк Неситий ззаду штурка,
А Медвідь веде за шнур.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
