Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Той, хто знаходить задоволення в самоті, або дикий звір, або бог.
Арістотель - Той, хто не вміє мовчати, не вміє і говорити.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Той, хто перемагає інших – сильний, той, хто перемагає самого себе – могутній.
КОНФУЦІЙ - Той, хто, повертаючись до старого, здатний відкривати нове, гідний бути вчителем.
КОНФУЦІЙ - Тому що ніколи в цьому світі ненависть не припиняється ненавистю, а відсутністю ненависті припиняється вона.
Будда
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хіба я на себе буду біду волокти!
- Хоч позивати перед великі вікна (на суд за правду).
- Не дасьте мені збрехати (і ви моє слово ствердите).
- Люби Боже правду! — (Як скаже правду в вічі; або як сказав, та ремствують).
Хліб їж, а правду ріж.
- Правду мовивши, одного Бога бійся.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вік прокалатала, як у ніг уклала.
- Вік, як у зайця хвіст.
- Вільний, як вітер.
- Він без тебе, як риба без води.
- Він лізе, як рак.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- З двох, що сваряться, більше винен той, хто розумніший.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - З демократії народжується тиранія.
Платон. - З десяти політичних рішень, які повинна прийняти людина, на якому б місці вона не знаходилася, дев'ять будуть завжди їй продиктовані обставинами. І чим вище її пост, тим обмеженіша її свобода вибору.
Л. Фейхтвангер - З кожним днем у нас щось помирає, але з кожним днем ми живемо довше.
Еріх Марія РЕМАРК - З наближенням виборів інтриги наростають, а хвилювання людей набуває усе більш пропасний і масовий характер.
Алексис де Токвіль. Демократія в Америці
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чи хтось стереже засіки Батьківщини?
Олексій КАРАТЄЄВ - Якщо існують компетентні органи, навіщо нам некомпетентні?
Олексій КАРАТЄЄВ - Де наше не пропадало?
Олексій КАРАТЄЄВ - Хто ж зізнається, що його дурний піп хрестив?
Олексій КАРАТЄЄВ - Чому птицю високого польоту у нас називають стріляним горобцем?
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- На розпутті хрест дрімає,
На хресті ворона кряче,
Осінь стернями блукає
І за літом гірко плаче.
Богдан ЛЕПКИЙ
"В'януть квіти...", 1902 - То літньої ночі було на Дніпрі...
Чудової теплої ночі!
Горіли брильянти в небеснім шатрі,
І очі зоріли дівочі...
Микола ВОРОНИЙ
"Дніпрові спогади", 1902 - Холодні хмари залягли блакить,
Холодний вітер дме в степу потужно,
Гне очерет додолу, шелестить,
Мов звір в байраці, виє осоружне.
Микола ВОРОНИЙ
"Мандрівні елегії", 1902 - Тихо, легко і спроквола
Білий сніг паде, як з сита;
Вже ціла земля довкола
Ним прикрита.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Перший сніг", 1902 - Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,
Не губіть ви останньої слави;
Гріє здалека землю усмішка весни,
Пробиваються проліски, трави.
Олександр ОЛЕСЬ
"Ой не сійтесь сніги...", 1904
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
