Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Щирі слова не бувають приємні, приємні слова не бувають щирі.
Лао-ЦЗИ - Щоб вести людей за собою, йди за ними.
Лао-ЦЗИ - Щоб здивуватися, досить однієї хвилини; щоб зробити дивну річ, потрібні довгі роки.
Клод Гельвецій - Щоб робити добро, треба, насамперед, його мати.
Арістотель - Юнак стає чоловіком, коли не простує через калюжу, а обминає її.
ПЛАТОН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Тимошу, убий вошу.
- Юрку, спечи курку.
- Юрку, Юрку, наплюй в дюрку.
- Якове — свиня тобі дякує!
— ... а кабан лає, що помий не має.
- Піду на гори — роздам своє горе.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пропав, як у воду впав.
- Пропадеш, як булька на воді.
- Пропадеш, як гнила колода.
- Пропало, як з воза впало.
- Пропало, як на собаці сало.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Єдиний спосіб полюбити щось – навіяти собі, що це можливо втратити.
Ґільберт Честертон. - Не кажи з тугою: їх немає, Але з вдячністю: були.
Жуковський. - Найбільша трагедія життя не в тому, що люди смертні, а в тому, що вони не вміють кохати.
Моем. - Надлишок знань породжує нестачу бажання.
Гросс - Одружитись зовсім не важко, важко бути одруженим.
Унамуно.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Переможців не судять: вся судова система в їх руках.
Флоріан БОДНАР - Перефарбуватися легко — аби відмитись, доводиться змитись.
Флоріан БОДНАР - Питаєте, що буде після люстрації? Те ж, що і завжди, — реабілітація.
Володимир ШАМША - Питаєте, що відбувається в наших судах? Страшний суд, панове, страшний суд!
Володимир ШАМША - Піклування про ринкову економіку: «Щоб у сусіда корова здохла!..».
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Щоби вам не судилась найтяжча судьба,
Найстрашніша клятьба — полюбити раба!
Іван ФРАНКО
"На ріці вавілонській — і я там сидів...", 1902 - Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все ще добрий для них.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Ми люди, що знаємо лиш землю!Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Дні числить Бог, а ми маємо лиш на голові те, аби їх прожити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля". 1902 - Панська ласка лише до порога, а там — "марш за двері".
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
