Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
Григорій СКОВОРОДА - Фарби на картинi кожен бачить, але щоб побачити малюнок і живопис, потрiбне друге око. Хто ж його не мав, той слiпий у живописi. Гру музичного iнструменту кожне вухо чує, але щоб вiдчути смак схованої у грi гармонi, треба мати вухо таємного розумiння, а хто позбавлений того, цей нiмий у музицi.
Григорій СКОВОРОДА - Бути пророком чи фiлософом – це прозрiти над пустелю, над стихiйне бродiння щось нове, котре не cтарiє, дивне i вiчне, i вiстити про те.
Григорій СКОВОРОДА - Не тiло, а душа є людиною.
Григорій СКОВОРОДА - Глупiсть тисячi нерозумних живописцiв не може примусити нас зневажати живописне мистецтво, а научає, що ця наука многотрудна, i тiльки дехто з величезної кiлькостi любителiв її осягає.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Е, вже на мене зуби гострять.
– Е, острять вороги зуби.
- Часник гризуть на мене (лихе щось у них на думці проти мене).
- Щоб міг, то він би ніж у мене встромив.
- Якби міг, у ложці води утопив би.
– Він такий на нього добрий, що в ложці води утопив би.
- Мені так між ворогами, як тій криниці між дорогами.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розскубують, мов ґави солому.
- Розуміється, як глуха на танцях.
- Розуміється, як свиня на апельсинах.
- Розуміється, як теля на пирогах.
- Розумний, як Беркові штани.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Двовірш дуже сподобався редакції. Просили тільки скоротити на один рядок.
Лазар Митницький. - Дводумність.
Джордж Оруелл. - Двозначності помножують багатство значень.
Станіслав Єжи Лец. - Де багато любові, там багато помилок. Де нема любові, там усе помилка.
Томас Фуллер. - Де бракує слова, там немає речі.
Мартін Гайдеґґер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Село знає одну славу – честь.
Панас МИРНИЙ - Життя – що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.
Панас МИРНИЙ - З добрими, то й у миру; а з лихими – коли їх не вкладеш, то вони тебе уложать.
Панас МИРНИЙ - проклинати, бажати бачити, чути – й не дивитися, не слухати.
Панас МИРНИЙ - Поки не знаєш добра у світі, то й лихо добром стає.
Панас МИРНИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І, здається, молодому
Нічого б журиться,
А прийдеться молодому
З журби утопиться.
Народна пісня - Ой згадай мене, моя стара нене,
як сядеш увечері їсти:
— Десь моя дитина на чужій стороні,
да нема од неї вісти.
Історична пісня - Ой не шуми, луже, з дібровою дуже,
Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю.
Ой я в чужім краю, як на пожарині, —
Ніхто мене не пригорне при лихій годині.
Бурлацька пісня - Прибудь до мене,
Одвідай мене,
Бездольную,
Й безродную,
Й безплеменную,
На чужій чужині
При нещасній моїй хуртовині.
"Дума про сестру та брата" - Ах ти, тоска проклята! О докучлива печаль!
Гризеш мене ізмлада, як моль плаття, як ржа сталь.
Григорій СКОВОРОДА
"Ах ти, тоска проклята!", 1760-і рр.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
