Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли їси, пригадай, що подвійне сприйняв ти: душу й тіло.
Що тілу даєш – то вилив, а що душі – то завжди збережеш. - Дехто задля того живуть, щоби змогу мати пити та їсти, я ж не так – їм та п'ю, бо на цім життя стоїть.
Сократ - За солодким печаль приходить.
Мосхіон - Не знайти життя без смутку ні в кого.
Мосхіон - Наречено філософами печаль смертю. Я ж кажу, що тінь і образ смерті все ж сон є. Бо як хто покладе тіло своє, щоби спати, отак і коли смерть: тіло з душею розлучаються і знову разом піднімуться. Сон ніщо інше, як смерть.
Філон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Мале щеня, та завзяте.
- Кулик не велик, а все таки птиця.
- Малий золотник, та важкий.
- Маленьке, але важненьке.
– важкеньке.
- Хоч мале, та натоптуване (натоптане).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гарний, як вогонь (як іскра).
- Гарний, як з клоччя батіг.
- Гарний, як комір навиворіт.
- Гарний, як павич.
- Гарний, як перепічка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Люди не хочуть жити вічно. Люди просто не хочуть вмирати.
Станіслав ЛЕМ - Люди поділяються на дві половини: ті, хто сидить у в’язниці, і ті, хто має сидіти у в’язниці.
Марсель АШАР - Люди частіше капітулюють, ніж зазнають аварії.
Генрі ФОРД - Люди, що задумуються над життям, страждають — лише наївні щасливі.
Вільгельм Швебель - Люди, яким для творчості потрібні смерть і руйнування, — не люди. Нехай кожний навчиться не лише жити за сприятливих обставин, але ще й противитися ворожим.
Хорхе Анхель ЛІВРАГА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо жінка після деякого періоду шлюбного добробуту починає закидати свому партнерові холодність і брак уваги, то йому залишається тільки негайно кинути її; бо це значить, що вона сама охолола до нього...
Володимир ДЕРЖАВИН - ...Кохання й зневага до жінки – це те саме, позаяк фізичний потяг до жінки усвідомлюється психічно в характері зневаги до неї?
Володимир ДЕРЖАВИН - ...Не зневажай жінку за те, що вона тобі подобається.
Володимир ДЕРЖАВИН - Чоловіків упевняють і переконують, а жінок умовляють і переговорюють.
Володимир ДЕРЖАВИН - Жінка скрізь схильна вважати свого дружину за розумного (навіть коли зраджує його), а свого коханця за дивака; чи не тому, що, з її погляду, найрозумніше, що може зробити чоловік, це – одружитися з нею?
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Коли німують людські живі душі,
тоді і роси кам'яніють на зелі,
а очі в молоді, немов од суші,
мертвіють, облітають навесні.
Тодось ОСЬМАЧКА
"Сонет", 1929 - Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася,
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Володимир СВІДЗИНСЬКИЙ
"Холодна тиша", 1932 - Листя пада, мов золото,
Крок дзвенить насторожено...
Я надвоє розколотий,
Я стократ розтривожений.
Михайло СИТНИК
"Осінь", 1946 - Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу
про самоту і про тривогу,
про дні, яких я не лічу,
про дивовижну німоту
без слів та звуків,
про нечулу
німу, глуху, пусту, пусту —
що серце далечі жахнулось.
Оксана Лятуринська
"У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Сонце роздягає дівчину до купальника.
Так вип'ємо ж за те, щоб наші очі горіли яскравіше за сонце!
- Давайте вип'ємо за поцілунок. Бо його придумав чоловік, тому що не знайшов іншого способу закрити рот жінці.
- За нас, жінок шаленої краси!
Хто нас не бачив, хай їм повилазить!
Повиздихають ті, хто нас не захотів!
І плачуть ті, кому ми не дістались!
- Жив був на світі султан, що мав гарем, яким знаходився в 100 кілометрах від його палацу. Був в нього слуга, якого султан кожного дня відсилав за дівчиною.
Слуга помер у віці 30 років, а султан у 90.
Так вип'ємо ж за те, щоб не ми бігали за жінками, а вони за нами. Тому що не жінки вбивають чоловіка, а біготня за ними.
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж.
То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
