Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Жахливо – бідувати, та ще гірше – багатство злом здобувати.
Клімій - Сріблолюбця життя учті уподібнюється, де бенкетарі мертві: всім насичені, а радості бракує.
Плутарх - Коли його спитали, як можна набути багатство, відповідав він: "Як всі бажання відкинути".
Демокріт - Той говорив, сміючись, про тих, хто жадає збагатитись: багатство талан приносить, але жадобу породжує, помірність губить.
Біон - Хоча багатьма землями володієш за життя свого, помер – трьома ліктями володітимеш.
Філон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
- Не лише силою боротися треба, а і вмінням.
- Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде.
- Не наше діло у ряжі стрибати, наше діло козацьке конем з меренцем по степу гуляти.
- Не пив води дунайської, не їв каші козацької.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Як терен квітнем забіліє - селянин ячмінь сіє.
- Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
- Якщо птахи в'ють гнізда на сонячному боці дерев - на холодне літо.
- Якщо у березні вода не тече, у квітні трава не росте.
- Яр-весна - наш отець і мати: хто не посіє - не буде збирати.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любові усього мало. Вона має щастя, а хоче раю, має рай – хоче неба. Усе це є у вашій любові. Зумійте тільки знайти.
Віктор Марі Гюго - Безсоння – це коли не можеш спати навіть при включеному телевізорі.
З книги "Азімов продовжує жартувати" - Виховувати – значить виробляти несприйнятливість до телебачення.
Маршалл Маклюен - Деякі телеведучі за читанням новин одержують більше, ніж президент за те, що робить новини.
З книги Е.Маккензі "14 000 фраз..." - Другий канал державний стопроцентно, але іноді таке видає, що хоч очі закривай. Затяжко дивитися, нудить часом, але дивишся, куди подітися.
Віктор Черномирдін
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Єдиний, хто не втомлюється, – час.
Ліна КОСТЕНКО - Самотнім добре – жодної розлуки.
Ліна КОСТЕНКО - Я знаю грамоту свободи – її підписують мечі!
Ліна КОСТЕНКО - Вибираєм ми дорогу. І вона нас вибира.
Ліна КОСТЕНКО - Всі слова уже були чиїмись.
Ліна КОСТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Той, що греблі рве.
Леся УКРАЇНКА
Персонаж драми "Лісова пісня" - Коні не винні.
Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ
Назва новели, 1912 - Як Одіссей, натомлений блуканням
По морю синьому, я — стомлений життям —
Приліг під тінню сокора старого,
Зарився в листя і забув про все.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Як Одіссей, натомлений блуканням...", 1918 - І гнеться дерево від плоду,
І не страшний, моє дитя,
Нам час останнього походу
Без вороття — без вороття.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Вже червоніють помідори...", 1918 - Як страшно!.. Людське серце
До краю обідніло!
Павло ТИЧИНА
"Сонячні кларнети", 1918
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
