Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Істинна хула краща за лицемірну славу.
Феофілакт - Однаковий гріх – гідне хвали гудити, і ганебне вихваляти.
Георгій - Красою вважай благий розум.
Георгій - Краса місту – мудрість з мужністю, а тілу – прикраса, душі – слово мудре, справі – доброчинство, слову – істина, а противник їх – безчестя.
Георгій - Годиться мужам і жонам слово й діло, гідне похвали, вихваляти й вшановувати, а все ганебне гудити.
Георгій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ману пустив (напустив).
- Підвів наче під монастир.
— Так мене підвів, як дурну під монастир.
- Підвів під пень кашляти.
- В свої чоботи хоче його взути.
- В постоли вбути.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Був кінь, та з'їздився.
- Був колись горіх, а тепер - свистун.
- Був колись горіх, та звівся на сміх.
- Буде за худобою догляд - буде й прибуток.
- Буде земля, то й корову купите.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Монегаски — одне з трьох загадкових слів, які кожний футбольний коментатор обов'язково має знати й використовувати якомога частіше. Інші два слова"манкуніанці" й "скудето". Решту слів футбольному коментаторові знати не обов'язково.
Максим Звонарьов. - Мораль — для більшості це система забезпечення власної правоти.
Роберт Музиль. - Моральний стрижень без розваги — це пропаганда, а розвага без морального стрижня — це телебачення.
Рита Мей Браун. - Моральність зміцнюється, коли старіє тіло.
Жан Батист Мольєр. - Моральнопоступлива.
Віктор Гастелло.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Жінки не кохають скнар, чому ж так часто з ними живуть?
Віктор РАДІОНОВ - Без порушення християнських заповідей прогрес не можливий.
Віктор РАДІОНОВ Щире побажання ворогові: в усьому і завжди керуватися християнськими заповідями. - Якшо всі дороги ведуть у Рим, то всі дороги з Рима – до Києва.
Віктор РАДІОНОВ Шкода, що терапевти від економіки не давали клятви Гіппократа. - Партія, не спроможна зібратися на з’їзд для саморозпуску, – невмируща.
Віктор РАДІОНОВ - Народ, який вростає в підневільне минуле, так ніколи й не зможе піднятися з колін.
Віктор РАДІОНОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хто спиняє розвій вільної думки, хто вбиває життя душі, той не менший проетупник від того, що відбирає тілесне життя.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Із афоризмів", 1884 - Кинене, посіяне зерно ще не завтра дасть жниво, треба ждати...
Уляна КРАВЧЕНКО
"Із афоризмів", 1884 - Хай ні смерть, ні тюрма, ні тортури, ні труд, ні недостаток не відводить вас від правди.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Із афоризмів", 1884 - А земля — скорбот оселя,
Правди й волі арештарня...
Василь МОВА
"На прогулянці", 1884 - Люди?! Як мало їх...
Уляна КРАВЧЕНКО
"Із афоризмів", 1884
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
