Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Уживання вина за мірою та потребою – на користь тілу. Це у відповідь сказав: "Лоза три паростки родить: перший – солодощів, другий – пияцтва, третій – божевілля".
Софокл - Влада надає словам відбитку правди.
Соломон - Краще свої гріхи викривати, ніж чужі.
Демокріт - Ворог, який істину каже, ліпший від лицемірного друга.
Демокріт - Коли в думі він говорив не солодке, а корисне, і Дімад сказав: "Уб'є народ тебе, коли розлютиться!" – відповідав він: "А тебе уб'ють, як не розлютяться".
Фокіон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пізно прийшов — самі кістки знайшов. (нім.)
- По кігтях упізнають лева, а по вухах — віслюка. (нім.)
- Розмріявся Ганс, що він багатший від Рокфеллера. (нім.)
- Російський кіт у Німеччині мишей не ловить. (нім.)
- Рур — наша біда і наше багатство. (нім.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Голий, як кістка.
- Голий, як мати породила.
- Голий, як палець.
- Голий, як пень.
- Голий, як пляшка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Рабів до раю не пускають!
Іван Сірко - Розмовляйте з людьми про них самих, і вони будуть слухати Вас годинами.
Бенджамін Дізраелі - Сенс молитви — у готовності отримати відмову.
Альбер Камю - Скільки людей із задоволенням міняють честь на почесті!
Альфонс Карр - Скрізь, де визнають бога, існує культ, а де є культ, там порушений природний порядок морального боргу, і моральність падає.
Дені Дідро
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Радість, не поділена з другом, — це не радість, навіть не піврадості, а якась погана четвертинка, мізерія якась.
Всеволод Нестайко - Рішення — природна реакція на інформацію. Якщо природні реакції гальмуються, народжується невроз. Або отупіння, коли нове знання перестає бути подразником, перестає бути новим, перестає бути знанням.
Дмитро Корчинський - Роль мистецтва — може, єдина його справжня роль — показувати людям їх майбутнє.
Юрій Шевельов - Світ гарний, і сотворений нам на втіху, тільки треба вміти брати його в душу.
Юрій Мушкетик - Свята показують трудівникові, який жах — безробіття.
Євген Ященко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ах,
нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння,
його шляхи, його боління
і землю,
землю свою.
Павло ТИЧИНА
"Вітер з України", 1923 - Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й вичерпати своє національне (не націоналістичне) офарблення.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Думки проти течії", 1925 - Тільки коли існує об'єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
"Листи до братів хліборобів", 1926 - України ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Прогаяли великі дні Скалічені й маленькі люди, Заслинили в ганьбу і бруд Велику віру — й на руїнах Отарою мандрує люд, Що мав зродити Україну.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
