Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не хлiбом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить iз уст Божих.
Євангеліє від св. Матвія - Не спокушай Господа Бога свого!
Євангеліє від св. Матвія - Блаженнi голоднi та спрагненi правди. Блаженнi чистим серцем.
Євангеліє від св. Матвія - Ви - сiль землi. Коли сiль iзвiтрiє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нiнащо, хiба щоб надвiр була висипана та потоптана людьми.
Євангеліє від св. Матвія - I не запалюють свiтильника, щоб поставити його пiд посудину, але на свiчник - i свiтить вiн усiм у домi.
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не вважай на урожай, а гречку сій (або: Не питай на урожай — гречку сій, то хліб буде; або; Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде).
- Не кидай живого, не шукай мертвого.
— Покинь живого, та шукай того що вмирає.
- Клин клином вибивають.
- Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає.
- Загубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись.
— Найшов — не радуйся, а згубиш — не плач.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Жвавий, як опеньок.
- Жвавий, як рак на греблі.
- Жвавий, як риба в річці.
- Жде, як віл обуха.
- Ждуть, як батька з базару.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Телебачення є доказом того, що люди готові дивитися все що завгодно, тільки б не дивитися одне на одного.
Енн Ландерс. - Телебачення звужує уяву, радіо її розширює.
Террі Воган. - Телебачення здійснило революцію в спілкуванні між людьми, звівши його до двох реплік: "Що сьогодні в програмі?" й "На добраніч".
Гудман Ейс. - Телебачення існує для того, щоб виступати на ньому, а не для того, щоб його дивитися.
Ноуел Ковард. - Телебачення наблизило до нас упритул світ, який затуляє від нас телевізор.
Генрик Ягодзинський.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Аж страх поганоУ тім хорошому селі.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І виріс я на чужині"- А москалі і світ божий
В путо закували.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Невольник" - Апостол правди і науки.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І день іде, і ніч іде..." - А розумне ваше слово
Брехнею підбите.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки" - А своєї дастьбі...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим, і ненарожденним..."
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- На українському пустирі пасуться всі...
Валентин МОРОЗ
"Хроніка опору", 1970 - Коли вмирає батьківщина — вмирає все. Запитайте про це народ: він відчуває це нутром і скаже вам.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні"., 1970 - Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!
Догоряють українські ватри, догоряє український весь край...
Василь СТУС
"Даждь нам, Боже, днесь!", 1977 - Людино, що твої водіння,
віками значені сліди?
Оце впокоєне струміння
прозрінь, радіння і біди.
І що усі твої напасті,
і сподівання, і жалі,
як по Вітчизні вічні страсті
горять, як зорі на шпилі.
Василь СТУС
"Земля гойдається...", 1977 - Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
Василь СТУС
"Пам'яті Алли Горської", 1977
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
