Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Належить суддям ні додавати людинолюбства до законної постанови, ні робити її суворішою, засуджуючи. Бо хто додасть до засудження чи зменшить від милосердя свого, те беззаконне суть.
Малий Демосфен - Як несправедливо вчинив, а потім уперто цього тримаєшся, то подвійну кривду маєш.
Клітарх - Ліпше за правом судити й від засудженого паплюженому бути несправедливо, ніж неправдиво судити та єством справедливості паплюженим бути.
Мосхіон - З двох причин люди від правди відступають: через острах або через сором.
Геперід - Більше страждає катований пристрастями й совістю, як кого скривдив, ніж побитий з ранами на тілі і шматований.
Піфагор
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Оце біда! Мама Гриця привела, та не знає як звати.
– ... як зовуть.
- Ждали Петра як Бога, а він у пятницю! (не все в середу Петра).
- Ні читати, ні писати, а хотять за короля обібрати.
– ... Не вмію і т.д.!
- Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав.
– адже щебече!
- І світ настав, та ще рак не свистав.
– Тепер такий світ настав, що й піп засвистав.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вечоріє і темніє,
По землі лягає мла,
І не зійде срібний місяць:
Хмара небо затягла.
Яків Щоголів
"Вечір", 1887 - Гей, ти, степ широколаний,
Мій килиме сріблотканий!
Розпростерся ти широко,
Що не скине й орле око
Твоє займище безкрає!
Іван Манжура
"Степ", 1890 - Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Леся Українка
"Соntrа sреm sреrо!", 1890 - Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
Іван Франко - "Безмежнеє поле в сніжному завою..."
Блакитне небо, мов дугасте море,
Безоднею самітною стоїть.
Під сонцем степ, козацьке Дике Поле,
Огнем переливається-жахтить.
Пантелеймон Куліш
"Степ опівдні", 1893
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Кохання – як вода – плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Леся Українка
"Лісова пісня", 1911 - Я цілуватиму вустонька гожі,
щоб загорілись,
щоб зашарілись,
наче ті квітоньки з дикої рожі!
Леся Українка
"Лісова пісня", 1911 - Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? –
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Павло Тичина
"Ви знаєте, як липа шелестить… ", 1911 - І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.
Олександр Олесь
"Ти не прийшла", 1913 - Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Павло Тичина
"Десь на дні мого серця…", 1914
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Бог живе лише в правді, в брехні – біс одвіку,
В кому правда – Господь там, лжа – біс чоловіку.
Семен КЛИМОВСЬКИЙ - Як той може навчати, котрий сам лукавий,
Як він правити може, коли сам неправий?
Семен КЛИМОВСЬКИЙ - Добрий добре шанує, злий шанує злеє.
Семен КЛИМОВСЬКИЙ - Як де хвалять, буває, тих, що творять правду,
Це лукавим – як рана...
Семен КЛИМОВСЬКИЙ - Правда – доброму дочка, а лихим – рабиня.
Семен КЛИМОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І пощо ж весна нам,
Коли ми тихі та дозрілі станем
І вкриє мудрість голову сріблом?
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Запахла осінь в'ялим тютюном...", 1925 - Наші едеми
Тільки фантоми...
Хто скаже, хто ми?
Дмитро Загул
"Наші едеми", 1925 - Скільки літ не пройде — все на скелі сидітиме
З золотим гребінцем Лореляй
Із очима зеленими і дивно-розкритими,
Обіцяючи рай і одчай.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Скільки літ не пройде", 1926 - Аксіоматичний характер ідеалу (який він завдячує своїй "емотивності") згори виключає всякий розумовий аналіз, робить ідеал нетикальним, оточує його міцним муром "фанатизму", якого не розвалити найтяжчим гарматам переконувань, глуму або провокації.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Безсила є та ідея, яка обмежується лиш "альтруїзмом" до себе, а позбавлена "скаженої злоби" проти чужого світу.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- На питання про те, кого вiн більше любить – брюнеток чи блондинок – справжній мужчина повинен відповісти «Так!».
Так давайте вип’ємо за жiнок, яких люблять справжні чоловіки!
- Зірки прекрасні вночі, а наші жінки подібні зіркам.
То ж вип’ємо за зоряні ночі!
- Вип’ємо за поцiлунок! Адже його придумав чоловiк, тому що не знайшов іншого способу закрити рота жiнці.
- Приходить чоловік додому і каже жiнці:
– Ти завжди виглядаєш такою гарною пiсля горiлки.
– Що ти, я зовсiм не пила, – дивується жiнка.
– Зате я випив.
То давайте вип’ємо за те, щоб нашi жiнки були завжди красивими.
- – Вип’ємо за панi Марiю!
Голос збоку:
– За яку?
Кожний за свою!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
