Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не тут мука жахлива, а вічна мука страхітлива.
Діонісій - Безчестя стерпіти – велично й могутньо, а як слави набути прагнеш, то теє величної душі потребує і значного розуму, щоби, отримавши її, не втратити. То як хочеш слави зазнати – оджени славу, а як її вишукуєш – втратиш, бо така слава – подоба слави.
Діонісій - Говори, що гідно, і коли гідно, і про тих, хто гідний. І не почуєш того, що негідно.
Євгарій - Він, зустрівши Антісфена в школі, де той продовжував навчатися, сказав: "Чи не відаєте, що міра слову – не мовець, а слухач?"
Платон - Ніщо без промислу не існує перед Богом. Усе бачить безсумнівно, так і прийде, роздаючи кожному спасіння.
Святий Василь
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Дочка ходитиме по гіллю того дерева, на яке залізла мати.
Татарська - Дощ іде, сонце пече – жениться дідько.
Болг. - Друга спроба не варта і половини мідяка.
Кит. - Друге кохання, як підігріта вдруге страва.
Грец. - Дружина — не наймичка, наймичка — не дружина.
Тамільськe
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Манить, як горобця на полову.
- Манить, як кота мишею.
- Материне серце, як літнє сонце.
- Мачусі жалко дитяти, як бикові теляти.
- Мачушине добро, як зимове тепло.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мало у бiдняка ворогiв, але ще менше у багатiя друзiв.
Мейданi - Марнославство змушує нас діяти всупереч нашим смакам набагато частіше, ніж того вимагає розум.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Масова культура – анальгетик, а не наркотик.
Станіслав ЛЕМ - Мати — єдине на землі божество, яке не знає атеїстів.
Е. Легуве - Мета влади — влада.
Дж. Оруел
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Потрібно зі сміхом бути дуже обережним, – тим більше, що він заразливий.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852) - Поріднитися душею, а не кров’ю, може лише людина.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852) - Гнів скрізь недоречний, а більш за все у справі справедливій, тому що затемнює і каламутить її.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852) - Глупота є особливою принадою гарненької жінки.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852) - Слава не може наситити і дати насолоду тому, хто украв її, а не заслужив; вона викликає постійний трепет тільки в гідних їх.
Микола ГОГОЛЬ (Письменник. 1809 – 1852)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Катеринко моя срібненька,
Катеринко моя одненька!
Ти вже мені ватерку не накладеш,
Ти вже мені водиці не внесеш,
Ти вже мені дровець не принесеш,
Їсточки не приставиш...
Голосіння - І мене не мине,
На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить,
І не пом'яне.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Косар", 1847 - Може, мені на чужині
Лежать легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 - Не громом праведним, святим
Тебе уб'ють. Ножем тупим
Тебе заріжуть, мов собаку,
Уб'ють обухом.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Неофіти,", 1857 - Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубійці,
І із кровавої криниці
Собак напоять.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Марія", 1859
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
