Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як від рабства вільним хочеш бути, себе від рабства звільни. Позбався прагнень – вільним станеш.
Епіктет - Народженому в роду доброму – сором жити з ганьбою.
Софокл - Коли юнак один промовив: "Гарна річ, коли хто отримає все, чого прагне", – той відповів йому: "Та краще, коли не прагнеш некорисного".
Медем - Задля кого жити хочеш, задля них і загинути не бійся.
Святий Василь - Він побачив ворота Коринфу міцно зачиненими, сказав: "Чи жінки тут мешкають?"
Сократ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Смотри, мовчи, а своє роби.
- Смілий, як за плотом.
- Сонце світить, дощик крапить, чарівниця масло робить.
- Сорока скрегоче, гості каже.
- Сором стер собі з чола.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Стукає, як коваль.
- Суддя, що кравець: як схоче, так і покарає.
- Суддя, як тесляр: що схоче, те й вирубає.
- Сумно, як на похороні.
- Сунеться, як горохова копиця.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Так, він схиляв мене, але так нерегулярно.
Майя Четвертова - Така вже була в нього звичка, що з книгою він спав набагато краще, ніж без неї.
Ф. Рабле - Такт — це вміння не говорити того, що думають усі.
NN - Талант — дарунок, над яким панує людина; геній — дарунок, що панує над самою людиною.
Д. Лоуелл - Талант — це як похіть. Важко приховати. Ще важче симулювати.
Сергій Довлатов
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Що наше життя — виживання…
Олександр ПЕРЛЮК - Що наше життя — гра у демократію...
Олександр ПЕРЛЮК - Що пожнеш, те за відро солярки й віддаси.
Олександр ПЕРЛЮК - Що радникам кажуть, те вони й радять.
Олександр ПЕРЛЮК - Що рухає чоловіком, як не жіночі ноги?
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Доборолась Україна
До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1845 - І забудеться срамотня
Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній Тихо засіяє... Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю! Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1848 - Подивіться на рай тихий,
На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...",1845 - Нема на світі України,
Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого.
Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1845 - Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!.. Тарас ШЕВЧЕНКО "Стоїть в селі Суботові...", 1845
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|