Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Живуть на землі й тi, хто ні про що не думає, як лиш розбагатіти, нажертися, напитися, нарядитися. Тікайте від розмов з цими пожадливими до наживи. В серці їх погане сім’я виплоджує жовч і зміну отруту, що вбиває душу.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватися ним.
Григорій СКОВОРОДА - ...розумним і добрим серцям набагато миліший і поважнiший природжений чесний швець, ніж неприроджений статський радник.
Григорій СКОВОРОДА - Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Правда, що наука робить довершеною природженiсть. Та коли немає природженостi, що тодi наука може зробити? Наука є практика і звичка і є дочка природи. Птах може навчитися літати – не черепаха.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Ходить, як сонна муха.
- Хороший то хороший, та Бог смерть не дає.
- Хорошо те, що хорошо кінчаєтьяся.
- Хотів зробити та хотій не дав.
- Хоч з мосту та вводу.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Дурний, як миколаївський чобіт.
- Дурний, як обух.
- Дурний, як Омелько.
- Дурний, як осел.
- Дурний, як пень.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Неймовірний прогрес! Неписьменні стали редакторами!
Станіслав Єжи Лец. - Некролог. Друкується на правах реклами.
Аркадій Давидович. - Некролог мав свою некрологіку.
Еміль Кроткий. - Нема важчої роботи, ніж намагатися мати гарний вигляд з восьмої ранку до півночі.
Брижит Бардо. - Нема іншого захисту від огуди, крім невідомості.
Джозеф Аддисон.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Що люципер завзявся – щоб з Богом зрівнятись,
Те людина, цей ворог, став ділом справляти. Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Хай у тихості серце твоє веселіє,
То ж і виразка злобна у нім не боліє. Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Добре і потерпіти, коли інакше бути не може.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Незцілену рану ліпше з мовчанням зносити, аніж безкорисно і з ущербом лікувати.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Вівця, що не слухає пастиря, – вовку користь.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- А до того — Московщина,
Кругом чужі люде. Тарас ШЕВЧЕНКО "До Основ'яненка", 1839 - Було колись — в Україні
Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли пановати. Тарас ШЕВЧЕНКО "Іван Підкова", 1839 - Гомоніла Україна,
Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.
Встали, подивились на той Чигирин, Що ви будували, де ви панували! Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали Козацької слави убогих руїн. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Болить серце, як згадаєш:
Старих слов'ян діти Впились кров'ю. А хто винен? Ксьондзи, єзуїти. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|