Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Григорій СКОВОРОДА - Все минає, але любов після всього зостається.
Григорій СКОВОРОДА - Кому душа болить, тому весь світ плаче.
Григорій СКОВОРОДА - того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
Григорій СКОВОРОДА - Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Непосидющий, як чорт.
- Нехай Бог боронить.
- Нехай буде гречка, аби не суперечка.
- Нехай буде ні по-твоєму, ні по-моєму, а по-божому.
- Нехай б'ють — олії не виб'ють.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- На Тимофія (2 червня) - велика надія.
- Не насушиш насіння - сушитимеш голову.
- Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.
- Опеньки з'явились - літо скінчилось.
- Павук щосили плете павутиння - на суху погоду.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Люди в давнину не вміли багато говорити. Вони вважали ганьбою для себе не поспіти за власними словами.
Конфуцій - Люди приходять на роботу в компанію, а ідуть від начальника.
Наталя Грейс - Людина — усе рівно, що цегла; обпікаючись, вона стає твердою.
Бернард Шоу - Людина, який згодна із усім що ви говорите, або дурень, або готується здерти з вас шкіру.
Кін Хаббард - Маклер: людина, що перекидає ваші гроші з акції в акцію, поки вони не зникнуть.
Вуді Аллен
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- А може, свобода півслова ще й вигіднiша: на вдвiчi довше її вистачить?
Ростислав ДОЦЕНКО - А судді хто? А прокурор їх знає...
Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙ - А телефонне право тепер стало мобільнішим.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - А ти хто такий, що не бажаєш бути козлом?!
Олександр ПЕРЛЮК. - А тим, хто купається в розкошах, шию намилюють?
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- І тут на допомогу приходить інстинкт самозбереження. Він — головна підвалина опору. Того опору, яким тримається нація, і духовність взагалі.
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970 - На українському пустирі пасуться всі...
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970 - Коли вмирає батьківщина — вмирає все. Запитайте про це народ: він відчуває це нутром і скаже вам.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні"., 1970 - Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь! Догоряють українські ватри, догоряє український весь край... Василь СТУС "Даждь нам, Боже, днесь!", 1977 - Людино, що твої водіння,
віками значені сліди? Оце впокоєне струміння прозрінь, радіння і біди. І що усі твої напасті, і сподівання, і жалі, як по Вітчизні вічні страсті горять, як зорі на шпилі. Василь СТУС "Земля гойдається...", 1977
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|