Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бачу, дитино, по словах, що твоя шляхетна порода!...
Гомер - Безвладдя гірше усякої влади.
Катон - Безумець скаржиться, що люди не знають його; мудрець скаржиться, що він не знає людей.
КОНФУЦІЙ - Бережіть сльози ваших дітей, щоб вони могли пролити їх на ваших могилах.
ПІФАГОР - Бесіду варто вести так, щоб співрозмовників з ворогів робити друзями, а не друзів — ворогами.
ПІФАГОР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Така, що постав сім терлиць, то перебє.
- Січе, як ціпом.
- Гострий, як бритва.
- Завидно, що в когось видно.
- Що на людях видно, то і собі жадно.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
- Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.
- Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.
- Держись, Хома, іде зима!
- До завірюхи треба кожуха.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любов — головний спосіб втечі від самітності, що мучить більшість чоловіків і жінок протягом майже всього їхнього життя.
Бертран Рассел - Любов — єдине почуття, в якому все істинно і все брехливо; скажи про неї будь-яку безглуздість — і вона виявиться правдою.
Нікола ШАМФОР - Любов — мудрий винахід природи: той, хто любить, з легкістю робить те, що повинен робити.
В. Швебель - Любов — найінтимніше і недоторканне почуття. Бережіть таємниці любові.
В. СУХОМЛИНСЬКИЙ - Любов — не жалібний стогін далекої скрипки, а торжествуючий скрип ліжкових пружин.
Сідні Перлмен
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- ...Сум є біль, що сумарно відчувається цілим тілом і через те відчувається неясно.
Володимир ДЕРЖАВИН - Діалектика є методою хибного мислення. Хто мислячи помиляється, той тим самим мислить діалектично.
Володимир ДЕРЖАВИН - Якщо суб’єктивний ідеалізм Фіхте вирозуміти можна, але не варт, а трансцендентальний ідеалізм Шеллінґа вирозуміти варт було б, та ніяк не можна, то діялектичний ідеалізм Геґеля і врозуміти не можна, і якби можна було, то не варт.
Володимир ДЕРЖАВИН - Немає епохи, яка не здавалася б сучасникам перехідною...
Володимир ДЕРЖАВИН - Єдина можливість навчитись мислити самостійно це – систематично думати про речі якнайнеприємніші (бо думати про приємне значить не мислити, а мріяти).
Володимир ДЕРЖАВИН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"На вічну пам'ять Котляревському", 1838 - Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Катерина", 1838 - А до того — Московщина,
Кругом чужі люде.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"До Основ'яненка", 1839 - Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Іван Підкова", 1839 - Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
